«Земля каміння, що волає» – так поетично називають Вірменію, гірську країну на Південному Кавказі, яку наприкінці цього тижня відвідає Папа Франциск.
Ця назва поєднує як ландшафтний аспект, – мандруючи гористими теренами цієї чи не найдавнішої держави регіону можна оглядати під відкритим небом розсипи туфових порід, – так і вказівку на сповнену трагічних подій історію цього народу.
Але ця назва вказує також на один із символів Вірменії – на кам’яні хрести «хачкари». Згідно з переданням, традиція встановлення таких хрестів пов’язана з історією євангелізації цієї першої в світі християнської країни. (Християнство стало офіційною релігією Вірменського королівства у 301 році). Святий Григорій Просвітитель позначував дерев’яними хрестами місця, де мали бути споруджені храми та монастирі. Оскільки дерево – матеріал недовговічний, їх почали робити з каменю або ж викарбовувати на кам’яних плитах, а згодом почали встановлювати на пам’ять про важливі події. Чимало з них простояли крізь віки і могли б розповісти про трагічні та славні сторінки історії цього народу.
Приблизно 90% населення Вірменії належать до Вірменської Апостольської Церкви, яка не бравши участі у Халкидонському Вселенському Соборі, не перебуває в сопричасті ні з Католицькою, ні з Православними Церквами. Але це не стоїть на заваді щирому очікуванню на Наступника святого Петра, Єпископа Рима, якого, за словами архиєпископа Натана Оганнісяна, Відповідального за зовнішні стосунки ВАЦ, чекають «не як почесного гостя, а з відкритими обіймами як приятеля і брата».
Представники влади і Церкви зазначають, що бажають, насамперед, подякувати Главі Католицької Церкви за «відважність», з якою він минулого року, під час пропам’ятних заходів у Ватикані з нагоди 100-річчя «Metz Yeghérn» (Великого лиха), пригадав усьому світові про переслідування та масові знищення, яких зазнав вірменський народ на початку ХХ століття. Очевидно, ієрархи також вказують на те, що це буде чергова нагода поглибити співпрацю між Церквами та спонука для поглиблення віри, зокрема, в контексті посттоталітарного відродження релігійності.
Без сумніву, приїзду Папи Франциска з великим нетерпінням очікують вірменські католики, які хоч і є меншістю, але їхня присутність є дуже значущою в країні, зокрема, у сфері соціального служіння. Зустріч Святішого Отця з вірними Вірменської Католицької Церкви відбудеться в місті Гюмрі на півночі країни, де зосереджене католицьке населення. В цьому місті розташований також осідок єдиного католицького єпископа у Вірменії, юрисдикція якого також поширюється на вірних, які проживають в Україні, Грузії та Росії.
«Ми сподіваємося, що цей візит спричиниться до дедалі більшого зближення між Церквами», – говорить о. Карнік Юссеф, вірменин із Сирії, що знайшов притулок у Вірменії після того, як його батьківщину огорнула війна. Тепер він душпастирює тут, мріючи, однак повернутися до Сирії. Він розповів, що на участь у Святій Літургії, яку Папа очолить на центральній площі Ґюмрі, записалося понад 23 тисячі вірних. Ще кілька тисяч паломників очікується з діаспори.
Приготування не є простим, адже це терени, які найбільше постраждали від землетрусу 1988 року. Активну допомогу в приготуваннях надає молодь, яка цим волонтерським служінням готується до участі у Всесвітніх Днях Молоді у Кракові наприкінці липня.
Обід та короткий відпочинок для Святішого Отця приготований у сиротинці при монастирі Богородиці Покровительки Вірменії Згромадження Вірменських Сестер Непорочного Зачаття. «Коли мені сказали, що до нас приїде Папа, я засміялася і просила не жартувати так зі мною. Мене ледве переконали, що це не жарт…», – розповідає настоятелька монастиря с. Арусяґ, уродженка Лівану, яка розпочала служіння на цих теренах після вже згаданого землетрусу.
Кімната для Святішого Отця вже готова. Сестра Арусяґ зазначила, що не проводить якихось особливих приготувань: «Все залишиться як звичайно. Я знаю, що Папа Франциск не бажає надзвичайних речей». Разом з вихованцями, вони прийматимуть дорогого гостя, за якого щодня моляться, немов сім’я з відчиненими дверима. «Зізнаюся, що стосовно багатьох з-поміж 37 підлітків і дітей, що проживають в цьому домі, я не знаю про їхнє віровизнання, чи вони католики, чи вірні апостольської Церкви, чи іншої конфесії. Коли хтось стукає до дверей нашого дому, я не запитую його, чи він католик».
Говорячи про католицьку присутність у Вірменії, не можна не згадати про «Лікарню Папи», хоча вона й не є у програмі візиту Святішого Отця. В розташованому 40 км. від Ґюмрі Ашоцку, на теранах, які задля кліматичних особливостей називають «вірменським Сибіром», діє лікарня «Redemptoris Mater», споруджена стараннями святого Івана Павла ІІ на пожертви, отримані «Карітас» для допомоги постраждалим від землетрусу. Її відкриття відбулося 1991 року і відтоді там щороку 3000 осіб проходять стаціонарне та 25-30 тисяч – амбулаторне лікування.
Лікарня надає послуги за практично символічну плату, від якої звільнені найбідніші. З огляду на це, пацієнти прибувають сюди з усієї Вірменії, навіть зі столиці Єревану, а також з Грузії, адже ця місцевість недалеко від кордону. Структура утримується завдяки підтримці Італійської Єпископської Конференції, яка покриває приблизно 40% видатків, та інших доброчинців. Як зазначив головний лікар Сарґіс Варданян, ця лікарня «стала справді великим даром для нашого вірменського народу. Після землетрусу, що забрав 25 тисяч життів та знищив вже й без того бідний регіон, вона стала для нас справді променем світла та Божим даром».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
