Я прийняв суворе чоловіче рішення: 100 псалмів за 100 днів. І що це мені дало?
Псалми показали, що коли я приходжу до церкви або стаю на молитву тільки для того, щоб Господь Бог визволив мене з якогось гріха, то я проходжу обік суті християнства.
Від жовтня минулого року я щодня зустрічаюся з якимось одним псалмом. Недавно «розміняв сотню». З цієї нагоди, за взірцем парламентаріїв, я зроблю підсумування ста днів. Причому тут ітиметься про політику Господа Бога.
Однак перш ніж підуть висновки, одне питання я повинен пояснити. Чому я пишу про зустріч із псалмом, а не просто про читання одного псалма? У моїй спільноті є така примовка: тільки атеїсти читають Слово Боже, а віруючий із цим Словом зустрічається. Якщо це слово самого Бога, то ми маємо споглядати його, ставитися до цієї Книги в особливий спосіб. Перш ніж її розгорнути, молитва є неодмінною, а як розгорнеш — проникливе слухання й дослідження, як наше серце реагує на це Слово. Колись я почув на одній з проповідей, що через своє Слово Бог дав нам можливість звертатися до Нього Його власними словами. Це має спрацювати. Яким чином це спрацювало у мене?
Сто днів зустрічей із псалмами — це було сто днів монотонності для мого чоловічого серця. Псалми для мене це насправді складний матеріал для молитви й роздумів. Я постійно чую про міць Божу, про те, що треба Його прославляти, і яка велика Його милість і Любов. Можливостей є дві. Або Господь Бог — страшенний зануда, або я не усвідомлюю, яку цінність має прославлення Бога і як багато цього прославлення має бути у моєму житті, і як сильно його бракує.
Припускаю, що друга опція — більш правдоподібна. Псалми показали мені, що якщо я приходжу до Церкви або клякаю до молитви тільки для того, аби Бог визволив мене з якогось гріха, то я розминувся з суттю християнства. Буває, що ми ходимо до конфесіоналу з року в рік з однією й тією ж самою проблемою. Тоді найлегше звести релігію до рівня консультації, а Бога — до рівня лікаря, помічаючи лише кінчик власного носа і потребу лікуватися.
Бог показав мені через монотонність ста цих уже опанованих псалмів, що в мені немає постави вдячності, що я не вмію захоплюватися Його міццю та всемогутністю. Я перейшов понад Його Любов’ю до порядку денного, класифікував її як щось очевидне, над чим не потрібно затримуватися, бо тут усе ясно. Він показав мені, що я приходжу до Нього, бо маю проблеми з цим, цим і оцим. Я не приходжу просто тому, що Він — мій Тато, який мене любить, навіть якби не знаю що. Я не приходжу до Нього просто так, але завжди маю свій інтерес.
Через монотонність цих ста днів Бог показав мені, що мої недоліки вилікує моя віра. Якщо вона буде справжня, а не підбита інтересами. Доки Ісус «робив» чуда, за Ним ішли натовпи. Коли Він вирішив піти глибше й виголосив Євхаристійну проповідь, залишилася маленька групка. Як колись вирахував о. Ян Олешко SAC — точно одна четверта промілле. Насувається питання: у якій групі я? В тій, яка йшла за Ісусом заради видовищ або з власних інтересів? Чи, може, в тій, яка каже: «У Тебе слова життя вічного»?
Чоловік любить у стосунках із Творцем зосереджувати свою і Його увагу на собі. Бог запитав мене після цих ста псалмів: навіщо? Зрештою, кожна твоя волосина порахована. Я знаю про тебе все, і знаю твої потреби краще, ніж ти сам. Думаєш, що Я з ними не впораюся? Подумай лишень, чи хочеш бути Моїм дитям — чи пацієнтом у лікаря.
Сто псалмів допомагають багато чого відкрити про себе.
Раджу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
