Копти — це християнська меншина на Близькому Сході. Вони «незручні» для так званої Ісламської держави, бо показують, що спільне існування сповідників двох різних релігій — цілком можливе.
Є така група християн, яка особливо заважає ісламістам: це копти. Дві відеозйомки страт у Лівії показували саме коптів. Спершу то були єгипетські копти, потім ефіопські.
Копти становлять християнську меншину на Близькому Сході. Вони мученики — помирають за віру. Це люди, які досьогодні традиційно роблять собі на зап’ястях татуювання хреста. Вони також є живим прикладом того, що в країнах, де більшість населення мусульмани, співіснування християн і сповідників ісламу є можливим. Чому би їх не вбити? Вони ж такі незручні!
Іспанська версія порталу Алетея провела інтерв’ю з Фернандо де Аро, професором університету Франсіско де Віторія в Мадриді та журналістом. Він жив у спільноті єгипетських коптів, пізнаючи філософію їхнього життя.
— Яка особиста мотивація стояла за прагненням пізнавати і документувати коптів у Єгипті?
— Я був у Єгипті в 1980‑х роках разом із групою друзів. Ми цілий місяць мандрували з півночі на південь країни. В нас було багато друзів серед коптів — єгипетських християн. Ми дружили з кількома студентами єзуїтської школи в Каїрі й завдяки ним вирушили у маловідомий світ.
Ми ходили у тривалі прогулянки, мали вечері, що затягувалися аж до світанку, приходили з візитами до монастирів, до бідних і багатих будинків. У нас була нагода довідатися щось про реальне життя коптів.
Ці християни, які розмовляють мовою фараонів для відправи літургії перших століть, страшенно нас захоплювали. Нас — дітей найчистішого, європейського раціоналізму.
Нам трохи заважало те, що нас вважали романтичними мандрівниками, які хотіли трошки «посмакувати сходу» за канікули. Для нас же це було щось інше. Ми прагнули бути з людьми. А те, що почуття таємниці, яке ми так часто заперечували, щораз більше розкривалося із таким багатством, зробило так, що ми полюбили Єгипет.
2011 року стався напад на храм в Александрії, незадовго до того, як Мубарака усунули. Я хотів туди повернулися, зробити репортаж, аби відповісти на питання, що мене непокоїли: чи там ще залишились копти?
Це було очевидне, бо про них постійно згадували у новинах, надходили відомості про десятки смертей, атаки, про їхні страждання, протести, зміну Патріарха. Чи вони точно можуть жити як релігійні люди поміж єгипетським народом? Я відкрив, що це люди, які помирають за свої ідеали.
— Копти — одна з меншин під найбільшою загрозою, і вони одні з найбідніших Чому?
— Є копти багаті й бідні. Більшість їх бідна, а деякі з них то вражаюче бідні. Аж до 1979‑х років християнські меншини спокійно жили в мусульманських країнах. За певних обмежень свободи, але спокійно. Однак у 70‑ті в Єгипті настала суттєва зміна. Тодішній президент Анвар ас‑Садат зблизився з ісламістичними колами суспільства — ісламістичними, не ісламськими, — і розпочав системну дискримінацію. Тоді ж розпочалася епоха, багата замахами на християнські храми.
Християни були частиною проекту будування єгипетського народу. Вони брали участь, дуже виразним чином, у прагненні до незалежності та розвитку сучасного Єгипту. Однак за останні три десятиліття минулого століття вони почали страждати через значне обмеження їхніх прав. Зближення з ісламським режимом це одне, але ще було інше явище, економічне. Єгиптяни мігрують до країн Перської затоки. Повернувшись, «привозять» із собою дискримінаційні практики, пізнані там — хоч вони й суперечні з єгипетською традицією.
— За правління Мубарака не було краще?
— Ні, справи за його часів набрали ще гіршого ходу. Щоправда, Мубарак не був відкрито неприхильний до християн, однак він не дозволяв будувати храми або їх ремонтувати. Зрештою він уклав мовчазне порозуміння з Братами-Мусульманами, яке практикується донині. Пакт про ненапад дає Братам-Мусульманам змогу бити християн майже повністю безкарно.
2011 року, під час першої революції на майдані Тахрір, християни й мусульмани знову ненадовго об’єдналися. Але Брати-Мусульмани перехопили хід революції й почали нападати на коптів. Доки Братство не було усунуте від влади у червні 2013 року, коптів дискримінували. Їхня ситуація виглядала, однак, так само, коли Брати-Мусульмани були в опозиції.
— Єгипет — окрім Святої Землі — це єдина країна, в якій побував Ісус за свого земного життя. Чи для сучасних коптів це має значення?
— Повсюди видно пошану до Святої Родини. Напевно не тільки тому, що вона мешкала у тих землях, але також і з тієї причини, що й самі копти зазнали долі біженців, коли були на кілька століть вигнані з власного краю.
Коптська культура створила історію, яка не має нічого спільного з історичністю, але популярна й досі. Це премилі розповіді, які підкреслюють значення подій із життя Марії, Йосифа та Ісуса.
Одна з цих історій походить із VII століття й розповідає про те, як Святе Сімейство вирішило спинитися на відпочинок по дорозі. Марії хотілося фініків, але Вона не могла їх дістати, отож Дитятко наказало дереву схилитися. Ангели тоді зірвали гілку, аби посадити таку пальму в раю. З неї виросло пишне дерево, яке вітає всіх, хто входить у райські брами.
Говориться, що перші навернення на цих землях були пов’язані саме з Пречистою — такі, як, наприклад, історія Клума і Сари, які вділили Святій Родині прихистку, або історія Тита — безжального бандита, якого єгипетська традиція вважає «тим самим» Добрим розбійником.
фінансово.
Щиро дякуємо!
