Миропомазання

Миропомазання (Конфірмація)  — таїнство християнського посвячення, в якому християнин, що отримав нове народження в таїнстві Хрещення, знаходить благодатні дари Святого Духа, посланого апостолам – і через них усій Церкві – в день П’ятдесятниці.   Таїнство Миропомазання дозволяє вірним, які його приняли, досконаліше єднатися з Церквою, “укріплює їх і більш суворо зобов’язує до того, щоб вони словом і ділом були свідками Христа і розповсюджували та  захищали віру” (пор. Кодекс канонічного права. Кан. 879). 

Прийняти Таїнство Миропомазання може кожний охрещений (і лише він), ще не миропомазаний. Аби хтось міг  прийняти Таїнство Миропомазання, треба, щоб він, перебуваючи в здоровому глузді, отримав належні повчання, був належним чином налаштований і міг відновити обіти, дані при хрещенні (пор. Кан 889). Оскільки традиційним для Латинської Церкви є прийняття Миропомазання усвідомому віці (згідно з кан. 891, його слід уділяти з наближенням свідомого віку, якщо Конференція єпископів не визначить іншого віку, якщо не існує смертельної  небезпеки і якщо, на думку служителя, вагома причина не вимагає іншого), ті, хто прийняв Хрещення в дитинстві, проходять тривалу підготовку до Миропомазання.

Обряд Таїнства Миропомазання звершується єпископом або, з дозволу єпископа, священиком через покладання рук на голову кандидата і помазання його чола святим миром: складом з єлею і різних ароматів, який, разом із благословенням єлею катехуменів і єлею хворих, освячується єпископом у Великий Четвер (або в інший визначений день Великого Тижня) на Святій Месі освячення мира і благословення єлеїв. При помазанні служитель таїнства виголошує  формулювання: “N. (ім’я), прийми прими знамення дару Святого Духа”.

Згідно з ученням Католицької Церкви, Хрещення і Миропомазання (так само як і Священство) накладають на того, хто їх прийняв,  незгладиму печать (що інакше називається характером) і тому не можуть бути повторені.

У Православній Церкві таїнство Миропомазання уділяється разом із Хрещенням.