Чи Ісус народився у грудні? Несподіваний аргумент

Як було насправді? Чи логічно відзначати Різдво Христове 25 грудня (без огляду, за яким календарем)? Наука дає вельми цінну вказівку, що таки так.

Критики католиків, які відзначають Свята Божого Народження у грудні, кажуть, що насправді то ми святкуємо «поганське свято непереможного сонця», solus invictus, яке відзначалося в Римській імперії в день зимового сонцестояння. Інший аргумент — що неможливо, аби описані в Євангелії від Луки пастухи (див Лк 2) пильнували своїх овець узимку, в грудні. Бо ж, зрештою, зима це час, коли вівці перебувають по кошарах, по господарствах, і їх не треба цілодобово пильнувати.

Як же є насправді? Дослідники вказують, що, правдоподібно, згадані в Євангелії пастухи стерегли трохи інших овець, аніж загалом знані нам. Ідеться про вівці авассі, повсюдно вирощувані у регіоні Золотого Рогу та по всій Сирійській пустелі. Вони відрізняються не тільки виглядом, але й своїми життєвими характеристиками. Через інакший тип шерсті, вони здатні виживати у крайніх умовах — чи то в люту спеку, чи то в пустелі на морозі.

Завдяки цьому чимало близькосхідних пастухів не повертаються з отарами до господарств (навіть і нині), а випас триває цілорічно. На сьогодні вівці авассі вирощують не лише в Ізраїлі, але також у Сирії, Лівані, Йорданії, Іраку, Палестині, Єгипті та Саудівській Аравії.

Що важливо, у зимовий період припадає час, коли вівці авассі мають окіт — родять ягнять. В Іраку типовим місяцем окоту є листопад, але дослідження, проведені FAO (структура ООН, яка займається справами сільського господарства), підтвердили, що на території Лівану та Ізраїля окіт припадає на кінець грудня — початок січня.

Як кажуть теологічні та історичні дослідження, у першому столітті н.е. євреї запровадили заборону випасу тварин в околицях Єрусалима (а отже, й у Вифлеємі). Єдині тварини, що допускалися поблизу Храму Господнього, були ті, що мали стати жертовними на вівтарі. Тому імовірно, що пастухи, які пасли свої отари поблизу Вифлеємського гроту, могли там бути виключно в час на межі грудня й січня, тому що після окоту два місяці триває період годування ягнят молоком, коли отари тримають у кошарах і не гонять на випас. Імовірно, молоді ягнятка, народжені у Вифлеємі, були освячені та складені в жертву в Храмі на свято Пасхи (межа березня-квітня).

Отож якщо наукові аргументи не дають нам стовідсоткової впевненості, що народження Ісуса Христа припадало саме на 25 грудня, то вони все ж таки звужують цей період до переламу грудня-січня, коли вівці були пригнані на тимчасовий випас в околиці Храму.

За матеріалами: Deon