«Почути, розпізнати Господнє покликання та жити ним», — такою є тема послання Папи Франциска на 55-й Всесвітній день молитви за покликання, який відзначатиметься 22 квітня 2018 року.
Документ, відправною точкою якого є контекст приготування до наступної Звичайної асамблеї Синоду єпископів «Молодь, віра та розпізнавання покликання», був оприлюднений у Ватикані 4 грудня 2017 року, повідомляє Радіо Ватикану.
Як підкреслює Святіший Отець, також і в наш «неспокійний час» таємниця втілення Божого Сина нагадує нам про те, що «Бог завжди виходить нам назустріч та є Богом-з-нами». Він проходить нашими, іноді запиленими, дорогами життя та, «бачачи нашу щемливу тугу за любов’ю і щастям, кличе нас до радості».
«Серед розмаїття та особливостей кожного покликання, особистого і церковного, йдеться про те, щоб почути, розпізнати слово та жити цим словом, яке кличе нас згори і, даючи змогу нашим талантам принести плоди, робить нас також засобами спасіння в світі та спрямовує нас до повноти щастя», — пише Папа. Ці три аспекти — слухання, розпізнавання та життя — ми також бачимо на початку прилюдної місії Ісуса, який після молитви й боротьби в пустині приходить до синагоги в Назареті, де слухає Боже слово, розпізнає зміст місії, ввіреної Йому Отцем, та звіщає початок її здійснювання.
Далі Святіший Отець ділиться думками про кожен із трьох аспектів. Він підкреслює, що Господнє покликання «не має такої очевидності», яку мають багато інших речей, що їх можемо чути чи бачити в рамках щоденного досвіду. А тому існує загроза заглушити його різними турботами, які займають наш розум і серце. Отож, необхідно «налаштуватися на глибоке слухання» Божого слова та звернути увагу «на деталі щоденного життя, навчаючись прочитувати події очима віри» та «залишатися відкритими на несподіванки Святого Духа».
«Ми не зможемо відкрити особливе й особисте покликання, яке Бог задумав для нас, якщо залишимося замкненими в собі, у своїх звичках та в апатії», — підкреслює Папа. Наставлення слухання, необхідне, аби почути цей голос, сьогодні не дається легко, бо ми «занурені в галасливе суспільство», позначене надміром стимулів та інформації, а зовнішньому гаморові часто відповідає «внутрішня розсіяність і розгубленість», що стає на заваді тому, «аби зупинитися, відчути смак споглядання, спокійно замислитися над подіями свого життя та з довірою до турботливого Божого задуму щодо нас провести плідне розпізнавання».
Далі Святіший Отець звертає увагу на те, що, читаючи в синагозі Назарета уривок із Пророка Ісаї, Ісус «розпізнає зміст місії, до якої Він посланий, та представляє її слухачам». Подібно також кожен із нас «може відкрити своє покликання лише шляхом духовного розпізнавання».
«Ми, зокрема, відкриваємо, що християнське покликання завжди має пророчий вимір. Як нам свідчить Святе Письмо, пророки були послані до народу в ситуаціях великої матеріальної непевності та духовної й моральної кризи, аби від імені Бога скерувати до нього слова навернення, надії та розради. Немов вітер, що здіймає пилюку, так пророк турбує фальшивий спокій сумління, яке забуло про Господнє слово, розпізнає події у світлі Божої обітниці й допомагає любові розгледіти знаки світанкової зорі серед пітьми історії», — пише Папа. Для нас сьогодні «дуже потрібне розпізнавання та пророцтва, аби долати спокуси ідеологій та фаталізму й відкривати у взаєминах з Господом місця, засоби і ситуації, через які Він кличе».
Врешті, Ісус звіщає новизну, яка багатьох людей наповнить ентузіазмом одних людей та стане причиною закам’янілості інших. «Сьогодні здійснилося це писання, яке ви чули», — каже Він слухачам у синагозі.
«Радість Євангелія, яка відкриває нас на зустріч із Богом та ближніми, не може чекати через наше недбальство чи лінощі; вона не зворушить нас, якщо ми залишимося сидіти, дивлячись у вікно і виправдовуючись тим, що чекаємо слушного часу. Вона не здійсниться для нас, якщо ми саме сьогодні не приймемо ризик вибору. Покликання — це сьогодні! Християнська місія призначена для теперішнього. Кожен з нас покликаний — до мирянського життя в подружжі, чи до священицького служіння через рукоположення, або до особливого посвячення — щоб стати Господнім свідком тут і тепер», — наголошує Святіший Отець, додаючи:
«Насправді, оте “сьогодні”, проголошене Ісусом, запевняє нас у тому, що Бог і надалі “сходить”, аби спасати наше людство й зробити нас учасниками своєї місії. Бог досі кличе жити з Ним та йти за Ним у взаєминах особливої близькості, щоб безпосередньо служити Йому. І якщо Він дає зрозуміти, що кличе нас повністю посвятитися Його царству — ми не повинні боятися. Бути повністю й назавжди посвяченими Богові та служінню ближнім — це прекрасно і це велика благодать».
Підсумовуючи, Папа звертає увагу: ми не повинні очікувати того, щоб бути досконалими, аби відповісти на це покликання, ані боятися своїх обмежень та гріхів, лише «з відкритим серцем прийняти Господній голос». «Почути його, розпізнати свою особисту місію в Церкві та в світі і, врешті, жити нею в нашому сьогодні, дарованому Богом», — пише Франциск, побажавши:
«Нехай же Пресвята Марія, юна дівчина з периферії, яка почула, прийняла та жила Божим Словом, Яке стало тілом, оберігає нас та постійно супроводжує в нашій життєвій мандрівці».
Фото: MAURIZIO BRAMBATTI EPA.PAP
фінансово.
Щиро дякуємо!
