Наближається «сакральний день боротьби з дискримінацією секс-меншин», пишуть Брати Капранови.
В Україні дискримінація секс-меншин заборонена законом. У нас усі громадяни мають рівні права незалежно від статі, сексуальної орієнтації тощо.
Питання — з чим тоді борються українські ліберали? І за що борються?
Аби розібратися в цьому, спочатку треба зрозуміти, що таке дискримінація. Як завжди, у Конвенції з прав людини це не визначено, тому тут кожен розуміє як може. Беззаперечно одне: дискримінація стосується прав. Це коли одній групі дають менше прав, ніж іншим. Зверніть увагу, це дуже важливо. Коли вам набили морду — це не дискримінація. Коли вас не пустили на закриту вечірку — це не дискримінація. Коли вас не взяли на роботу — це не дискримінація. Коли вам косо дивляться услід — це не дискримінація.
Дискримінація стосується прав, а значить, дискримінувати вас може лише той, хто ці права забезпечує, — тобто держава. Окремий громадянин чи громадянка не можуть нікого дискримінувати. Це очевидна річ. Але саме на ній будуються усі спекуляції навколо гендерних питань.
Візьмемо приклад: вам дали по голові. Це не дискримінація. Поліція (тобто держава) відмовляє вам у розслідуванні на підставі того, що ви не тої раси, не того віросповідання, не тої статі — це дискримінація. Якщо ви звернулися до приватного детектива і він вам відмовляє на будь-якій підставі — це не дискримінація, бо приватний детектив може братися за справу чи не братися залежно від свого бажання.
Наступний приклад: вас не взяли на роботу. Це не дискримінація незалежно від причин, з яких вас не взяли. Бо право на роботу — це не гарантія роботи саме у тій компанії, до якої ви хочете. Трудовий контракт — справа двостороння. Роботодавцю може не сподобатися колір ваших очей, вам може не сподобатися місце розташування офісу, характер чи колір шкіри керівника — усе це не порушує прав, а тому не є дискримінацією.
На вас показують пальцем на вулиці через незвичний зовнішній вигляд, нетипову поведінку тощо — це не дискримінація.
Дівчина відмовляється від побачення з вами — незалежно від причини — це не дискримінація.
І так далі. У кожному конкретному випадку треба дійти до питання права. Дотримання прав регулює держава.
А отже, якщо держава своїм законом гарантує всім рівні права, значить, дискримінації немає.
Ви скажете: одна справа — права, інша — їх дотримання. Так. Але це стосується будь-якого закону, який не виконується. Якщо, наприклад, чиновник не відповів вчасно на ваше звернення, це значить, він порушив закон, але не значить, що персонально вас дискримінують. Якщо вас незаконно зупинила поліція — це порушення закону, але не дискримінація.
Інакше кажучи — треба вимагати виконання законів у кожному конкретному випадку, а не протестувати проти дискримінації.
А оскільки реальних прикладів порушення прав секс-меншин не так багато, і вже точно менше, ніж випадків порушення прав решти населення, то без спекуляцій тут нічого не вийде.
Тому й організовують прайди та інші подібні акції. Саме вони створюють видимість порушення прав. Це технологія підміни, і не більше.