«Я завжди вважав, що бич ні на що не придатний. Церкву можна дисциплінувати виключно Євангелієм», — каже Папа в новій книжці.
Він висловлюється у ній, серед іншого, про гомосексуальних осіб у чернецтві, про «підприємців апостольства» і про те, чи носити сутану або габіт — обов’язково.
Франциск відкриває свою душу ченця і дуже особистим чином розповідає про те, що в богопосвяченому житті найважливіше. Про це він говорить у найновішій книжці-інтерв’ю «Сила покликання». Розмову зі Святішим Отцем провадив іспанський кларетин о.Фернандо Прадо. «Зі слів Папи струменіють правда, любов і пристрасть. Франциск — це людина, насправді закохана в Ісуса Христа», — підкреслює автор інтерв’ю.
Поклик закоханого Ісуса
«Переживати до самої глибини поклик закоханого Ісуса — це перше, коли я думаю про силу покликання», — каже Папа, згадуючи ченців, які «насправді жили рвуть, не зважають на себе. Дають повними пригорщами».
Кілька разів Франциск згадує італійську черницю, з якою познайомився під час подорожі до Центральноафриканської Республіки. Вона прийшла до нього з трирічною дівчинкою, яку вдочерила.
«Вона пояснила, що раз на тиждень припливає в каное, щоб зробити покупки і добути різні дрібниці, які в Конго дорожчі. Тільки подумай, 84-річна черниця пливе річкою в каное. Це неймовірно! Вона працює в лікарні по той бік річки, в Конго, вона акушерка. Відколи там живе, асистувала при 3 тисячах народжень. Провела в тій місії понад 60 років. Відповіла, що ця маленька дівчинка народилася з проблемами і її мама померла.
“Її мама була така добра, що я відчувала, що Бог мене просить удочерити цю дівчинку”. Це справило на мене сильне враження. Від вигляду ніжності, що переповнювала цю жінку похилого віку, яка сідає в каное, щоби плисти за покупками, яка ходить із прийомною дитиною і з такою вражаючою свіжістю переживає свій чернечий шлях, свою консекрацію, — мені до голови прийшла тільки одна думка: про те, що за цим усім криється величезна сила покликання».
Церкву можна дисциплінувати виключно Євангелієм
Франциск вказує, що одним із найсерйозніших ворогів, яких мало й може мати богопосвячене життя, є ідеологія, без огляду на те, з яким вона знаком:
«Деякі нові згромадження, здається, все на світі знають про дотримання принципів. Бідний юнак не грає у футбол, а за це мусить виконувати дивацькі приписи, вміщені у Святому Статуті, і чує, що все, що поза ним, — гріх! Здерев’янілість у дотримуванні поверхових регул це не християнська риса. Справжня любов ніколи не буває застиглою».
Папа згадує зловживання, яким був «святий послух» у майже повному приниженні й тяжке мистецтво розв’язування конфліктів, які становлять невід’ємний аспект дійсності. «Я завжди вважав, що бич нікуди не годиться. Церкву можна дисциплінувати виключно Євангелієм», — підкреслює Франциск.
Черниці: покликання «гіршого сорту»?
Папа різко застерігає від спокуси функціональності:
«Ми маємо з нею справу, коли стаємо великими “підприємцями апостольства”, а не людьми, які служать Церкві та іншим. Ця спокуса зачіпає також і єпископів: вони шукають згромаджень, які надають певні “послуги”, потрібні у дієцезіях, часто не зважаючи на конкретні харизми інститутів».
Святіший Отець нагадує, що служіння це не підданство. Він говорить про це в контексті поширеного в загальному сприйнятті образу черниці як богопосвяченої особи «гіршого сорту». Згадує, що черниць часто використовують як прислугу, не раз навіть добре оплачувану, але не таким є їхнє місце в Церкві: «Прогрес хороший у рівності».
Франциск із гордістю говорить про згромадження, які вирушили на місії і залишились там, творячи плідні спільноти, в яких почали зроджуватися місцеві покликання. Церква пройшла природний процес «деєвропеїзації», який почав приносити плоди у сильних помісних Церквах.
З іншого боку, Папа застерігає від спокуси виїздів до «ельдорадо поколінь», щоби заповнити монастирі Заходу, які вимирають. У цьому контексті він зазначає, що вже близькі зміни підказують: харизма засновників інститутів богопосвяченого життя в певному сенсі вимагає постійного очищення.
«Ми повинні дивитися в минуле з вдячністю, а не так, як би дивилися на експонат у музеї, але як хтось, хто прагне дістатися коренів — джерела натхнення».
Гомосексуальні особи в монастирях
Папа говорить по трудність, якою є рішення, прийняте на все життя, про вбогість і вірність, які є ключем для чернечого життя, і про терпеливість до іншого, яка насправді формує спільноту. Він однозначно висловлюється про наявність в орденах і згромадженнях осіб гомосексуальної орієнтації.
Один чернець, згадує Папа, радився з ним, чи він бачить щось погане в тому, що в його згромадженні «є хороші хлопці, які були геями. Це не аж така серйозна справа; це тільки спосіб вираження почуттів». Папа вказує, що це помилковий спосіб мислення.
«Це не просто спосіб вираження почуттів. У богопосвяченому й священицькому житті почуттям такого роду нема місця. Священицьке служіння і богопосвячене життя — не для них. Краще, щоб вони полишили служіння чи богопосвячене життя, ніж провадили подвійне життя».
Франциск підкреслює, що шляхом консекрованого життя неможливо йти на самоті, на ньому потрібний мудрий супровід, це допомагає належно боротися з нашими обмеженнями:
«Один священик закохався й пішов до свого єпископа, щоб йому про це сказати. Він думав, що муситиме все полишити. Так злякався цієї закоханості, що постійно шукав ту жінку і щораз сильніше вплутувався в цю ситуацію. Великий порятунок — шукати підтримки у батька! Кризи і проблеми приходять. Не треба їх боятися».
В сутанах і габітах, чи без?
Святіший Отець відгукнувся на критику, яка його спіткала, бо він похвалив кліриків, що прийшли на аудієнцію в неофіційному вбранні.
«Є священики, а також єпископи, які ходять у сутанах, а попри це живуть у великому лицемірстві, бо серця мають від світу цього. Інші священики одягаються звичайно, навіть не носять священицьких сорочок, а мають величезну любов до Ісуса. Я думаю, що знак напевно робить багато доброго, але я до нього не прив’язуюся».
Папа згадав сестру Женев’єву, яка вже 47 років мешкає в фургоні на кемпінгу в околиці Рима. Там утворилася спільнота Малих Сестер Ісуса, які живуть серед убогих:
«Свого часу вони придбали кемпінговий автомобіль для помешкання, влаштували в ньому спальню, маленьку кухню, каплицю з Пресвятими Дарами. Все в одному автомобілі. Люди в захваті від цієї спільноти. Ніхто не наважується їх зачепити! Ті, хто ними захоплюється, — це артисти, цигани, працівники луна-парку. Життя цієї маленької спільноти є справжнім свідченням».
Папа Франциск підкреслює, що «сила покликання завжди переходить у радість. Важливим є свідчення консекрації, повної радості. Нічого більше не треба. Це найліпша реклама».
фінансово.
Щиро дякуємо!
