Як ставитись до того, що чоловік і дружина за взаємною згодою живуть окремо, в різних помешканнях, тільки час від часу зустрічаються на чиїйсь «території», а діти живуть у них по черзі? Як ставитись до розділеної «економіки» в родині, коли чоловік має свої гроші, а дружина свої, навіть якщо живуть разом?
Думки щодо цього висловлюють члени спільноти подружжів у кризі «Сихар» із Польщі Мирослава, Ельжбета і Пьотр.
Читайте також: Що можна вважати кризою в подружжі? Які її причини та прояви?
Мирослава: Тобто — люди, про яких говоримо,живуть у неформальній сепарації. Особисто я думаю, що це кривда. Цього не вийде назвати проявом любові. Комусь це здається дуже зручним, але які можуть бути наслідки? Відповіддю на це запитання може бути фільм «Прогрес по-шведськи», який я подивилась на початку перебування в Сихарі. Мене вразили перші кадри: там, у шведських родинах, може бути кілька пасинків, кілька батьків, кілька матерів, бо ці люди багато разів розходяться. Діти мають своє власне життя, невідомо яке. 45% тіл померлих ніхто не забирає після кремації. Уявляєте це в своїй країні? Бо я не можу уявити, щоб у нашій країні в храмах залишалось 45% трун. Мене це шокувало. Я питала: чому? Цей фільм ставить перед вибором: або ми повернемось до того, що по-Божому здорове, що є справжньою любов’ю, — або ми будемо їсти те, що в комуністичні часи називалось «шоколадоподібним продуктом». Смак був як шоколаду, але шоколадом він не був.
Коли чоловік і дружина живуть окремо, кожен сам по собі, — це, на мою думку, і є споживанням цього «шоколадоподібного» продукту. Замінника справжнього сімейного життя.
Чого це вчить прийдешні покоління? Робіть, що хочете. Тільки давайте подивимось: рівень самогубств серед молоді в Швеції та Норвегії найбільший у світі. Чому? Адже мають більше грошей, ніж ми, кращі умови, ніж в Україні, в Польщі. Чому ці діти нещасливі? Бо не мають цінностей. Бо якщо в житті є тільки гроші, якщо в житті думається тільки про те, щоб було добре самому, а не про те, щоб спастися, — то матимемо те, що матимемо.
Хто опікуватиметься цими людьми, які зараз проживають окремо, в старості? Ніхто. «Я можу бути вільним (вільною)», — скаже їхній син або донька. Ви самі мене цього навчили. Власним прикладом.
Колись у сім’ях жило багато поколінь. Не було пенсійного забезпечення, однак старі люди не були позбавлені опіки. Бо коли вони були молоді, присвячували себе дітям. Так, і тоді були кризи. Я питала в мами, як колись було. І мама казала, що кризи — це в сім’ї звичайне. У великій родині, згадувала мама, якщо в когось траплялось щось погане, він про це казав і просив про молитву. Жінки збирались на молитву, а чоловіки вирішували з цим справи «по-чоловічому». А тепер той, кого залишили, стає виштовхнутим на «периферію».
Чому людина може вирішити жити окремо? Бо не знає, чи кохає свого чоловіка чи свою дружину. Зараз на зустрічі Сихару приходять різні люди. Останнім часом приходять і наречені. І від декого з них можна почути, що їхні батьки живуть так, як ті, про кого каже згадане запитання. «І ми, — кажуть молоді наречені, — боїмось прийти до таїнства. Ми боїмося навіть цивільного шлюбу. Бо так, без шлюбу, можемо розбігтись якщо не вдасться». Але коли спортсмен стрибає на тренуваннях, він не встановлює світовий рекорд. Він не видає всі 100% своїх можливостей. Він повинен видати їх на змаганнях. Святіший Отець казав, що не можна «пробувати жити». А люди, замість того щоб жити, «пробують». А потім дивуються, чому вони нещасливі!
Ельжбета: Це така зручна форма сепарації: і в шлюбі — і цивільному, і церковному — залишатися і не жити разом. Хочу сказати, що сепарація взагалі дозволена Церквою. Але тільки тоді, коли вона необхідна. Нерідко вона необхідна, коли в сім’ї доходить до насильства. В цьому разі ми маємо справу зі скривдженою особою і з кривдником. Скривджена людина не повинна дозволяти, щоб її надалі кривдили, і повинна перервати цей стан. І, відходячи у сепарацію, вона дає іншому зрозуміти: поки ти не зміниш своєї поведінки, ми не можемо бути разом. І одночасно, якщо дивитись по-Божому, також не дає можливості кривдникові далі чинити зло. І цей час — у житті буває по-різному — може тривати і кілька місяців, і кілька років. Якщо кривдник побачить свою злу поведінку, то повинен повернутись. І скривджена особа повинна дати йому ясний сигнал: якщо змінишся, то можеш повернутись. Але на зовсім інших умовах. Це питання постановки вимог, бо любов без вимог «применшує» людину.
Можу сказати ще одне. Якщо батьки перебувають у сепарації, а діти живуть то тут, то там, звісно — для дітей це кривда. Але для них це краще, ніж якби дійшло до того, що батьки розійшлись би назавжди. А крім того, якщо дитина бачить, що її батьки залишаються вірними одне одному і в стані сепарації, вона отримує правильний образ сім’ї. Адже що таке подружня вірність — вона бачить на власні очі. І згодом зможе передати цей образ вірності далі.
Мирослава: Не маючи впливу на поведінку іншої сторони, маєш вплив на себе. Отже, якщо я хочу, щоб мої діти вибирали справжню любов, яка коштуватиме зусиль, але вона прекрасна — а для своїх дітей я прагну саме такої любові, — то я повинна показати їм приклад. Адже вони не будуть жити згідно з моїми гарними словами, а будуть жити так, як живу я. Якщо не гірше. А такі речі, як зловживання чи насильство, якщо я не зупиню їх у моїй сім’ї — а я несу відповідальність, чи зупиню їх, чи ні, — то вони перейдуть до наступних поколінь. І може бути ще гірше. Адже вони не матимуть іншого прикладу…
Пьотр: Я це бачу дуже просто. Люди, які провадять таке життя, будують його на хвилинній радості, на хвилинному комфорті: побули разом, нам було добре — і розбіглись. Цим людям треба сказати одну просту річ: у житті завжди «щось за щось». Більше вкладеш — більше отримаєш. Все чогось коштує. Щоб побачити прекрасний краєвид, треба зійти на високу гору. Хтось може сказати: навіщо сходити? Досить увімкнути комп’ютер — і там побачити прекрасну панораму, ще й у прекрасну погоду. Тільки я думаю: хто побував у горах, на ту панораму навіть дивитись не захоче. Бо він знає, як там, на тій вершині, на яку він зійшов.
Йому не потрібний ерзац, замінник. Але це коштує зусиль. Мирослава згадала одну дуже важливу річ, яку також треба сказати таким людям. Любов це ризик. Я ризикую бути пораненим. Але взамін за це маю щось. Маю неймовірну близькість коханої особи, яку для мене, крім любові Бога, ніщо не може замінити. Можу не йти на такий ризик, але тоді залишусь сам. Чого бажаєш: залишитись самому чи спробувати здобути щось прекрасне?
Що ж стосується фінансового розділення — у чоловіка свої гроші, у дружини свої, — можу сказати: усе, що ділить, веде до кризи в подружжі. А це ділить: «моє» і «твоє», а не «наше». Звісно, кожен повинен мати свою територію. Якщо я не мав своєї території, це закінчилось кризою. Але не на таких засадах. Не може бути так, що те, що ти маєш, для мене недоступне, бо це твоє. Адже у спільності й полягає подружжя. У бажанні віддати все коханій людині полягає любов. У цих людей можна спитати: в той момент, коли вони були закохані — є такий етап любові, але закоханість це ще не зріла любов, — чи переймались вони такими речами? Ні, навпаки: хочеш це — будь ласка, відразу тобі даю, усе для тебе. Потім з’являється: це моє, а це твоє. Я вважаю, що коли чоловік і жінка, готуючись до шлюбу, роблять опис майна, то нехай краще не укладають шлюбу. Бо це вже страхування на випадок «якщо нам не вдасться». Вони насправді не готуються до подружнього життя, а тільки готуються зробити спробу. А подружжя має бути стрибком у глибину. Йдемо разом, увесь час разом. І тут не може бути: це мій рахунок, це твій рахунок. Що це означає? Що коли в чоловіка на рахунку буде нуль, він піде на вокзал жебракувати, а жінка житиме далі? Щоб було краще зрозуміло, треба довести ситуацію до абсурду. Звісно, жінка йому допоможе. Тоді навіщо вам два рахунки?
Ельжбета: Я не знаю як тут, в Україні, але в Польщі, коли суд приймає рішення про сепарацію, можна також визначити стан роздільності майна. Якщо кривдник — це, наприклад, особа, залежна від азартних ігор, то немає іншого виходу, ніж роздільність майна
Мирослава: Можна ще по-іншому. В нас можна і далі жити разом, але у випадку фінансового насильства можна встановити роздільність майна. Фінансове насильство — це не обов’язково коли хтось у когось відбирає. Це також тоді, коли не дає зовсім. На останніх реколекціях ми три дні слухали такі історії. Гроші, які я заробляю, — мої, а ти не маєш ні на що. Навіть на квиток, щоб приїхати на ці реколекції…
Таких випадків багато і кожен з них ми можемо розглянути окремо. Але йдеться про те, звідки взялась ця ідея розділення. Чому так сталося в подружжі? Може, мало місце насильство і хтось повинен був себе забезпечити? — ми не знаємо всієї історії кожного з них. Питання: чому ти не зробив наступного кроку? Чому не шукав виходу? Чому не намагався змінити цю ситуацію? Знаю, у вас зараз менше можливостей знайти допомогу, але Святе Письмо каже: «Шукайте і знайдете, просіть і дасться вам». І ми зараз тут саме для цього. Господь Бог вирішив, щоб ми сюди приїхали. Для людини, яка опинилась у кризі й хоче щось змінити, є місце, де вона знайде допомогу. А той, хто, перебуваючи в кризі, встановив статус-кво, все поділив і не хоче нічого робити… Що ж, ця людина так і залишиться в кризі. Але якщо це подружжя сакраментальне, на чому ми весь час наголошуємо, — Господь Бог буде стукати і туди, і туди. До останнього дня буде сподіватись, що хтось пробудиться, щоб зростати у любові. Навіть якщо це буде по краплинці.
Повну версію розмови польською мовою дивіться тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
