Папа до камілліанців — про ніжність у служінні хворим

Приймаючи на аудієнції представників камілліанської чернечої родини, Папа Франциск говорив про цінність покликання служіння хворим, харизму як дар для інших, про материнську любов у піклуванні про хворих та важливість плекання духу спільності.

У понеділок 18 березня 2019 р. Святіший Отець прийняв на аудієнції представників камілліанської чернечої родини, діяльність якої спрямована на всебічне служіння хворим, особливо найбільш потребуючим. Цей чернечий орден заснував святий Камілл де Лелліс у Римі наприкінці ХVI сторіччя, пише Vatican News.

Цінність присутності поруч із хворими

Папа підкреслив цінність місії камілліанців, яку вони здійснюють у суспільстві поруч зі стражденними. «Коли хвороба торкається нашого життя або перевертає його, — наголосив він, — тоді відчуваємо гостру потребу мати біля себе співчутливих, а також компетентних брата, чи сестру, які б нас розрадили, підтримали й допомогли відновити дорогоцінне здоров’я, або супроводили до нашої зустрічі з Господом».

Справжня харизма веде до служіння іншим

Наступник св. Петра зазначив, що Церква отримала від свого Вчителя місію звіщати Боже Царство та зціляти хворих, а святому Каміллу де Леллісу Бог дав особливий дар свідчити хворим милосердну Христову любов, і Церква визнала цей дар як справжню харизму. Святий Дух дарує харизми не на користь тим, хто їх отримує, а на користь Божого люду. «Натомість, якщо харизма служить для того, щоб самоутвердитися, — пояснив він, — то виникає сумнів, чи це справжня харизма, або чи нею живуть правильно».

Відкритість на нові форми апостольського служіння

Святіший Отець закликав камілліанців дивитись у майбутнє, у спосіб, відкритий на нові форми апостольства, на які надихає Святий Дух і яких вимагають знаки часу й потреби людей. «Великий дар, який ви отримали, — наголосив Папа, — й досі є актуальним і необхідним, бо він заснований на милосерді, яке ніколи не закінчиться» (пор. 1Кор 13,8).

Материнська любов у служінні хворим

Папа згадав історію заснування Ордену Камілліанців, який виник в епоху, коли для жінок ще не було активних форм богопосвяченого життя й вони могли вступати тільки до закритих монастирів. Але св. Камілл де Лелліс, заснувавши чоловічий орден, усвідомлював, що дбання про хворих має здійснюватися з підходом, притаманним жіночій душі, тому він закликав своїх ченців служити хворим «із любов’ю, яку виявляє любляча матір до своєї єдиної хворої дитини». Два жіночі камілліанські згромадження, засновані в XIX ст., та мирянські товариства, що виникли в минулому сторіччі, надали повноти харизмі милосердя до хворих, збагачуючи її притаманною жінкам здатністю любити й турбуватися про інших. 

Спільність — запорука плідності харизми

На завершення Вселенський Архієрей закликав представників камілліанської родини плекати дух спільності, слухаючи одні одних і слухаючи Святого Духа для того, щоб належно оцінювати внесок кожного у велику єдину Сім’ю.

«Будьте завжди свідомими того, — наголосив він, — що “у спільності, навіть якщо це коштує зусиль, харизма насправді виявляється і в таїнственний спосіб стає плідною”» (Апостольське напоумлення «Evangelii gaudium», 130).

«Я трохи спинюся на цьому слові, ніжність. Це слово, яке сьогодні ризикує зникнути зі словника! Ми повинні взяти і вставити його назад. Християнства без ніжності немає. Ніжність — це і є, власне, християнське ставлення до людей; це також наша мова для зустрічей із тими, хто страждає».