Роздуми над Першим читанням на п’ятницю V тижня Великого Посту
Єремія сказав: «Я чув, як багато обмовляло мене: “Звідусіль жах! Донесіте! Донесемо на нього!” Усі заприязнені зі мною чигали на моє падіння: “Може він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому”.
Але Господь зі мною, немов воїн сильний, тому гонителі мої спотикнуться, не подолають. Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним.
Господи Сил! Ти, який вивідуєш праведного, який бачиш нирки і серце! Дай мені узріти відплату Твою над ними, бо я на Тебе звірився з моєю справою. Співайте Господу, хваліте Господа, бо Він врятував душу вбогого з рук лиходіїв».
Єр 20,10-13
Ще одна «сповідь» пророка Єремії. Він виконує нелегке послання від Бога: постаратись вплинути на народ, щоб він звернув з помилкової дороги. Майбутнє залежить від того, що обере народ сьогодні. Тому пророк мусить змальовувати їм невтішну картину знищення, що чекає на Єрусалим, усю країну та народ.
Але його не чують! «Багато» хто обмовляє його. Пророк цитує фразу цих «багатьох»: «Звідусіль жах!» Ця цитата — пародія на проповідування пророка, на його слова. Перекривляють його перестороги. Не лише «багатьох», а й «усі заприязнені зі мною» проти нього. І це болить. Більшість його не сприймає. Навіть друзі…
Про роль пророків та їхню поставу ми вже говорили раніше, в іншій «сповіді» Єремії. Сьогодні поставмо себе перед пророком. Або краще : хто для мене пророк? Той, який каже приємні речі, що відповідають моїм прагненням? А хто говорить інакше? Можливо, і я серед «багатьох» і «друзів»???
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
