Якби вона жила в наші часі — мала би ті самі проблеми, що й у Середньовіччі, каже про святу домініканську терціарку о.Павел Крупа.
Катерина прославилася тим, що домагалася від почергових Пап повернення з Авіньйонського полону до Рима. Вона писала до них рішучі листи, а коли це не спрацювало — сама подалася до Авіньйона, щоб схилити папу Григорія ХІ до рішення повернутися у Вічне Місто. Незабаром так і сталося.
У листах, які вона диктувала (бо була неписьменна) Катерина закликала до реформ у Церкві, клір — до моральної віднови, посварені роди — до мирного розв’язання конфліктів, які їх розділяли.
Ми б її вважали навіженою
Отець Павел Крупа ОР називає святу Катерину «вогнистою святою». Він визнає, що якби вона жила зараз, то мала би ті самі проблеми, що й у XIV столітті.
«Так буває з людьми, яких особливим чином торкнулася Божа любов. Внаслідок якоїсь особливої відкритості на благодать вони бачать певні речі з більшою гостротою і обов’язково хочуть цим поділитися. А оточення ставиться до них як до навіжених», — каже домініканець.
Як приклад її впертості, він нагадує: коли Катерина перебувала в молитовному екстазі, вона не хотіла виходити з храму домініканців у Сієні. Перш ніж зачиняти храм на ніч, сакристіяни мусили виносити її назовні.
Сьогодні таких уже нема?
Отець Крупа вважає, що в наші часи складно було би знайти жінку, чий голос був би такий авторитетний у Церкві, як голос Катерини Сієнської за часів Середньовіччя.
«Я замислююся, чи в наші часи, які борються за права жінок, знайшлось би багато жінок, які займали б таку позицію в суспільстві? Вона ж була неписьменна, проста дівчина. І раптом виявилася втягненою в релігійно-політичне життя свого краю, а її втручання у папські справи це навіть світова політика!» — каже домініканець.
Отець вважає, що головний атрибут цієї італійської терціарки — те, що «в її руці був дуже важливий аргумент, яким була віра у Христа». В ті часи, «якщо хтось був таки очевидно близький до Христа, то принаймні годилося його вислухати. Думаю, що з цим сьогодні було би складніше».
Єпископів і священиків критикувати… можна
Отець Павел згадує також критику, на яку Катерина була щедра стосовно тодішнього духовенства, зокрема у творі «Діалог про Боже Провидіння».
«Вона говорить про священиків такі речі, що навіть [жовта преса] завагалась би, чи таке публікувати. Насамперед вона кілька сторінок розповідає про священицьку гідність; каже, що на священиків не можна нападати, бо хто нападає на священика — нападає на Господа Бога. Після чого наводить слова Господа Ісуса про “паскудних бестій” і «втілених дияволів”. Там насправді є такі уривки, що волосся стає дибки», — каже о.Крупа.
На запитання, чи ж можна «критикувати священиків, єпископів, папу», домініканець відповідає: «Нема суперечності у критикуванні кліру, як це робила Катерина, та її пересторогою перед атакуванням і відкиданням священиків».
«Бо якщо поглянемо, наприклад, на критику Церкви у нинішніх медіях, то зроджується запитання: чи ті, хто це робить, хочуть, щоб Церква існувала і проповідувала Євангеліє, чи таки ні. Катерина зауважує, що є такий вид критики, поданий часто зі стурбованим виглядом, який разом зі злом, що панує у Церкві, хотів би знищити саму Церкву. Натомість добра критика — це така, яка служить очищенню».
Переклад CREDO за: Dominikanie
фінансово.
Щиро дякуємо!
