Роздуми над Першим читанням на четвер IV Великоднього тижня
Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Йоан же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим. Пройшовши шлях від Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли.
Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: «Мужі-брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть!»
Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: «Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте! Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і вивищив народ, коли вони перебували в Єгипетській землі, і з піднятим раменом вивів їх із неї. І десь сорок років терпів їхнє поводження у пустелі. Знищивши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю – майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів – до пророка Самуїла. Потім просили царя – і Бог дав їм Саула, сина Кисa, мужа з племені Веніямина, – на сорок років.
Відкинувши його, Він воздвиг їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: “Знайшов Я Давида, сина Єссея, мужа по Моєму серцю, – він виконає всі Мої веління!”
З його насіння Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса. Йоан перед Його приходом проповідував хрещення покаяння всьому ізраїльському народові. А коли Йоан завершував свій шлях, то казав: “За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, якому я не гідний розв’язати сандалі на ногах!”»
Діян 13,13-25
Учні Христа розходяться по світу. Наказ Ісуса про проповідування Доброї Новини всім народам здійснюється. Учні використовують будь-яку нагоду. Ось і цим разом до них звертаються під час синагогальної літургії: «Мужі-брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть!» Слово потіхи полягає в об’явленні людям того, що «Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса». Для зібраних у синагозі пролунали слова, які сьогодні для нас трошки чужі. Бо рабини говорили про потіху як про особливий дар Месії, якого так і називали — Утішитель. Замість слів потіхи запрошені говорять про Утішителя, що більший від усіх людських слів потішання.
Потішати інших потрібно. Говорити їм слова часто приносить полегшення. Але ще краще привести їх до пізнання джерела втіхи, до самої Потіхи, що стала людиною. Спаситель прийшов для того, щоб кожного з нас наповнити своєю благодаттю миру та спасіння.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
