Я не дам своїм вірянам і священникам ані спати, ані жити спокійно – всіх на буксирі потягну до Неба.
У Католицькій Церкві літо — це час паломництв. Мене часом питають навіщо вони, ті паломництва, і чому їх так багато? Що вони дають, крім втоми і втрати часу? А я бачу плоди, які не дадуть ніякі Гаваї! Паломництво формує людину, робить її дорослішою, зрілішою і скеровує у правильному напрямку. Все це, ясна річ, не автоматично. Треба ставити собі таку мету, мати інтенції, шукати відповідей на питання, які не дають спокою. Одне паломництво, особливо неусвідомлене, нічого дуже не змінить, але буде «тримати» якийсь час, як заряд батарейки. Допоможе, якщо не вилікувати якісь немочі чи погані звички, то принаймні розпізнати їх і так поступово людина стане тягнутися до кращого в собі, а звідси — і до Бога, Який є повнотою всякого добра. Тому для мене паломництва — це невід’ємна частина християнської формації, зростання у вірі, покращення якості духовного життя і найсильніші враження теж завжди залишаються після себе саме паломництва.
А зараз всі мої думки і весь мій час займає підготовка до Всеукраїнського конгресу сімей. В моїх молитвах два головних намірення – за покликання і за Конгрес. Це мене турбує, це мене болить, бо то є дуже важна справа. Диявол атакує сім’ю і маємо завдання захистити її і ті цінності, які вона в собі несе. А Конгрес — це така подія, яка відбувається не дуже часто, і треба використати цю можливість, щоб увразливити всіх на ті потреби і проблеми, які є зараз в наших сучасних сім’ях. Треба розуміти, що підготовка має також і духовний вимір. Це молитви: і ті спільні в родинах, і ті у храмах. Люди стали такими байдужими та інертними, так бояться трохи довше побути в храмі на молитві. Священники теж, знаєте, бояться відлякати парафіян великою кількістю додаткових молитов після Меси чи перед нею. І так воно все якось починає зводитися до формальної присутності. А це недобре. І я всюди, куди їду, намагаюся це донести. Кажуть, що малі діти не дають спати, а великі — жити. Так от я не дам своїм вірянам і священникам ані спати, ані жити спокійно – всіх на буксирі потягну до Неба.
І підготовка до Конгресу — це наш перший етап. Дуже всіх заохочую не лише зареєструватися на для участі, але вже зараз активно до нього готуватися. Літанія до захисників святості, єдності і нерозривності подружжя, спільна молитва перед іконою, інші молебні, приватна молитва – все це допомагає не гаснути Божій Любові в нас і ще й запалює інших. Бо той вогонь має горіти. Він — наша надія на зміни. Якщо не будемо дбати про родини, якщо родини будуть занедбувати свої відносини, то все – Содом і Гоморра вже недалеко. Турбота про сім’ї — це наша спільна робота: мирян і духовенства, бо в сім’ї народжуються ті, хто завтра буде вирішувати яким буде наше життя, якою буде країна і якою буде Церква. Дуже сподіваюся, що у вересні ми всі зберемося і покажемо силу і красу здорової сім’ї, яка будується на заповідях.
фінансово.
Щиро дякуємо!
