Єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук, який нещодавно висловив свою позицію щодо законопроєкту №3316, ділиться із читачами CREDO своїми роздумами про причину та корінь зла, яке набирає обертів у сучасному світі і вдало маскується під турботу про майбутнє планети. А також про моральний релятивізм, підміну понять та розмиття кордонів між добром і злом, про важливість для самих християн мати глибше розуміння позиції Церкви.
— Люди з гомосексуальними схильностями дуже страждають. Я, як людина, яка духовно товаришувала таким особам, засвідчую, що їхні страждання зачіпають усі сфери їхнього життя. Це і внутрішні проблеми, і проблеми у родині, й у соціумі, це теж гостре відчуття відкинутості Богом, відчуття порожнечі, фрустрації. Усе це часто призводить до агресії. І Церква має інструменти, які можуть допомогти цим людям вийти з гріха. Адже саме наслідки гріха сприяють деградації людської особистості, зводять людину на трагічну дорогу. Церква не може заплющувати очі на гріх і почати вважати нормальним те, що таким не є і ніколи не було. Саме тому дуже важливою є просвітницька діяльність серед християн. Мало кричати на кожному кроці, що ми проти, потрібно розуміти проти чого саме ми висловлюємося і розрізняти людину та її гріх. Ми не хочемо, щоб нас ставили в один ряд із тими, хто готовий нападати і кийками бити людей, які мають якісь відхилення. Захист Божого Закону завжди йде разом із захистом людини та її людської гідності. А там, де Божий Закон порушується, ще ніхто не збудував нічого доброго.
Найбільша небезпека полягає у тому, що спершу нас змусять мовчати на гріх гомосексуалізму, а потім почнуть переконувати, що педофілія — це теж вид норми. Вже є спроби у деяких країнах узаконити педофілію. Якщо суспільство дозволить себе втягнути на шлях деморалізації, то з часом побачимо, що він не має меж. Усі бар’єри, усе, що людину робить людиною, просто зникне. Ми вже бачимо, як поступово легалізується те, що ще кілька десятиліть тому було злочином проти людства і каралося законом: аборти, евтаназія, досліди на дітях, євгеніка і так далі. Усе це пропагується, підтримується та фінансується з метою вберегти планету від перенаселення, яке їй начебто загрожує і зекономити ресурси. Така ніби благородна мета, але чомусь коштом тих, хто не може себе захистити. Не відбувається справедливого розподілу засобів, які полегшили би існування багатьох, а відбувається ліквідація багатьох, щоб жменька можновладців продовжувала жити, не відмовляючи собі у звичних задоволеннях. Не існує закону, який обмежив би споживацтво (яке по суті є жадібністю), тому що це було би обмеженням свобод і прав людей. Але є закони, які регулюють народжуваність, дозволяють вбивати ненароджених дітей, замість того, аби їх захищати. Парадокс зла у тому, що люди чинять жахливі речі іншим людям (не собі) в ім’я начебто добра.
Сумління людей і їхню чутливість до неприйнятного дуже активно присипляється багатьма способами: фільмами, телешоу, новинними ресурсами, у яких не обходиться без сцен певного змісту, роздягнутих жінок чи одностатевих зносин. Люди починають звикати до цього, починають приймати розбещеність, як щось дуже нормальне і втрачають моральну чутливість. Розмиття меж між добром і злом, втрата відчуття сорому, розуміння гріха — все це перетворює нас на людей, якими легко маніпулювати. Основним критерієм стає «головне, щоб мені було добре, зручно, комфортно». От і виходить, що коли суспільство не хоче бачити людських страждань, то погоджується на евтаназію. Не готове ділити простір із сім’ями, які виховують дітей з інвалідністю – голосують за аборти. І так далі. Людина бере на себе роль Бога і вирішує кому жити, а кому не жити. Так дійдемо до того, що перестануть карати вбивць, бо у них теж можуть бути якісь важливі, на їхню думку, причини вбивати. Абсурд. Але ми живемо у світі, який щораз більше і більше відкидає Бога й опускається на мілину, на життєве дно, яке передбачає заспокоєння лише примітивних потреб. І в ім’я задоволення цих потреб люди готові вбивати власних дітей. За усім цим стоїть сатана. Це він штовхає людей до прірви і спихає їх на дно. Це його помста Богові, Який покликав людину до величі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
