Інтерв’ю з архієпископом Альдо Каваллі, Апостольським візитатором парафії, де відбуваються можливі об’явлення.
«Меджуґор’є — це звичайне місце, без чогось особливого; але завдяки благодаті воно стало духовним місцем, куди приїжджають люди з усього світу. Вони приїжджають і там починають молитися». Про це в інтерв’ю для Vatican News сказав 78‑річний архієпископ Альдо Каваллі, який все життя присвятив служінню Святому Престолу в нунціатурах.
У листопаді 2021 року Папа Франциск скерував як Апостольського візитатора до невеликого села в Боснії та Герцеговині, яке стало одним із найвідвідуваніших марійних осередків у світі. 2024 рік був важливим для Меджуґор’я: у травні Дикастерій віровчення опублікував нові норми щодо імовірних надприродних явищ, які полегшують схвалення відповідної побожності, не зобов’язуючи Святий Престол до заяв щодо їхньої надприродності. А у вересні вишла заувага під назвою «Цариця миру», присвячена духовному досвіду в Меджуґор’ї. Можливі об’явлення отримали «nihil obstat» — «немає заперечень», найвищий рівень схвалення серед передбачених новими нормами. Відтоді ймовірні послання, що їх отримують візіонери, публікуються «за церковним схваленням».
— Уже кілька років Ви живете при парафії в Меджуґорʼї та зустрічаєтеся з прочанами. Яким є Ваш досвід?
— Я ніколи раніше не був у Меджуґор’ї. Але я італієць, і — як багато людей із моєї країни — контактував із тими, хто туди їздив. Я завжди помічав, коли вони поверталися з Меджуґор’я, що ці люди були більш залучені на духовному і людському рівні: в храмі, в катехизації, в добрих справах. Вони були набагато активніші, ніж раніше. А тепер я там провів уже три роки: це звичайне місце, без чогось особливого, і воно завдяки благодаті стало духовним місцем, куди приїжджають люди з цілого світу. Люди приїжджають і починають там молитися. Вони входять у спілкування з Господом Ісусом, а Діва Марія їх супроводжує. Це проста молитва: вони хочуть змінити своє життя, жити кращими, ніж раніше, хочуть вирішити — або добре впоратися з проблемами, які у них є. Це зміна, яка називається наверненням, що відбувається, зокрема, в Таїнстві покаяння. Саме це зазвичай відбувається в Меджуґор’ї.
— Що найбільше вражає, коли бачиш численних паломників?
— Прибувають молодь і дорослі. Вони їдуть без жодної матеріальної зацікавленості. Всі приїжджають із єдиною метою: зустрітися з Господом і Дівою Марією. Вони не знаходять нічого для огляду чи відвідин: як релігійний туризм, тут повний нуль. Але тут молодь і дорослі починають молитися.
Коли я щойно приїхав, у лютому три роки тому, і стояв серед лавок на вулиці за церквою, — побачив як увійшла латиноамериканська сім’я з 15‑річним підлітком, який був бунтарем, справжнім бунтарем! Через п’ять хвилин він прийшов сповідатися… і батьки здивовано дивилися на нього. Це місце благодаті, яке Господь обрав, щоб могти Його зустріти. Дозвіл Папи означає: йдіть, ідіть, ідіть! Ідіть туди, бо це місце благодаті, де зустрічаєш Господа, а Господь зустрічає тебе.
— Завдяки новим правилам, ухваленим за бажанням Папи Франциска, тепер процес дослідження та оцінювання цих випадків більше зосереджується на духовних плодах…
— Дикастерій віровчення розглянув два моменти, які можна задокументувати. Перший стосується плодів. Тисячі й тисячі людей приїжджають до Меджуґор’я з усього світу. Цього року приїхало два мільйони. Майже 50 тисяч священників приїхали молитися, навертатися. Іншими дуже важливими плодами є багато покликань. Дуже багато людей моляться.
Другим елементом, який розглядався, були послання. Кожне послання було зіставлене з нашою вірою, і виявлено, що послання їй відповідають. Дуже позитивні плоди і позитивні послання для віри: це дозволило сказати, що Меджуґор’є є місцем благодаті.
— Ви залучені особисто в оприлюднення послань, які поширюються один раз на місяць. Як це конкретно відбувається?
— Все дуже просто: коли є послання — людина, яка його отримала, записує його і надсилає мені тією мовою, якою вона пише, тобто хорватською. Мені одразу ж перекладають італійською. Цей процес дуже цікавий: є щонайменше два дуже важливі людські посередництва. Ось чому ми завжди говоримо про «ймовірні послання» — навіть якщо схвалюємо аж до того, що в кінці послання ми пишемо: «за церковним схваленням». Але слід пам’ятати, що послання визначаються як «імовірні», тому що вони проходять через два людські посередництва: Богородиця не пише; пише той, хто їх отримує. Друге посередництво — це переклад із хорватської на італійську: це дві абсолютно різні мови.
Ми кажемо, що послання є добрим, що воно відповідає вірі, і пропонуємо людям читати й роздумувати над ним, бо воно позитивне. Воно нічого не додає до Об’явлення, але збагачує. Допомагає краще жити вірою сьогодні.
— Ми знаємо, що жодне приватне об’явлення — а отже, жодне з Марійних об’явлень — нічого не додає до Одкровення. Яке ставлення ми повинні мати і яких ризиків ми повинні уникати? Тому що іноді є ризик піддатися надмірній цікавості щодо «таємниць», дещо апокаліптичній цікавості.
— У травні минулого року Дикастерій віровчення опублікував норми, які є фундаментальними для розуміння рішення по Меджуґор’ю. Нагадано, що насамперед Об’явленням — Божим словом — є Біблія, тільки Біблія, і що це Об’явлення закінчилося Книгою Одкровення. Це не применшує того факту, що Святий Дух може використовувати послання і приватні об’явлення, довірені людям, які служать для кращої реалізації єдиного істинного Об’явлення. Все це нічого не додає до Одкровення, але може бути корисним. У цьому полягає важливість послань. Вони можуть бути корисними в реалізації сьогодні того Одкровення, яке Господь зробив раз і назавжди.
— Чи Ви познайомилися з візіонерами в Меджуґорʼї, чи зустрічалися з ними?
— Так. І можу сказати, що це прості люди, які мають свої сімʼї, мають ті ж клопоти, що й кожна сім’я.
— Вибачте, що перебиваю: дехто дорікав, що ніхто з них не став священником чи монахинею…
— Але ж кожен має своє покликання! Це прості, добрі люди. Я не маю що сказати. Ми часто бачимося, можемо випити разом кави. Це люди, які зростають у вірі, кожен у свій спосіб, і стають мудрішими; мудрішають дедалі більше. Я перебуваю з ними в контакті: вони не стали священниками чи черницями, і кожен має свою місію, своє сімейне життя.
— Чого Ви навчилися за ці три роки, проведені на парафії в Меджуґорʼї?
— Що там є благодать. Я навчився, що Господь завжди супроводить нас своєю благодаттю. Я навчився, що Господь у нашому житті має задум і супроводить нас. Він любить нас.
— У Меджуґорʼї Богородиця назвалася «Царицею миру». Це як ніколи актуальне послання для нашого часу.
— Одне з перших імовірних послань, датоване 1981 роком, дуже глибоке в цьому сенсі. В ньому сказано: мир, мир, мир, нехай запанує мир. Увага: не між нами, а насамперед між Богом і нами, а потім також між нами. Це є фундаментальним. Коли євреї вийшли з Єгипту, Бог сказав через пророка Мойсея: якщо ви хочете жити вільно — є певні правила, яких ви повинні дотримуватися; це Заповіді. Бог для миру є фундаментальним. У заповідях нам сказано кілька речей, за якими ми повинні жити: поважай життя і не вбивай, сім’я є фундаментальним орієнтиром, шануймо одні одних. Якщо ми житимемо так — ми житимемо в мирі. Оскільки ж ми так не живемо, то маємо війни.
— Ще однією особливістю, яка робить послання Меджуґор’я особливо актуальним, є той факт, що ймовірне об’явлення відбулося на землі, де співіснують різні релігії і яка нещодавно була позначена жахливим насильством. Є послання, які торкаються цієї теми. Що Ви можете сказати щодо цього?
— Слово, яким ми користуємося, є «діалог». Dia logos, діалог між нами. Але logos означає: я представляю тобі мою тотожність, мій спосіб життя, думання, вірування, діяння. Ти мені представляєш твою самобутність. Ведучи діалог, ми пізнаємо одні одних, кожен зберігаючи свою ідентичність. Якщо втрачаємо ідентичність — це вже не діалог. Тоді настає трагедія. Там існують різні релігії, різні способи життя. Ми повинні вести діалог. Й у Меджуґорʼї ми маємо чітку ідентичність: Господь Ісус Христос — наш єдиний Господь.
— Нові норми, опубліковані Дикастерієм віровчення, є вираженням душпастирського характеру Папи Франциска і відповідають його ставленню з великою увагою до віри простих людей і народної побожності. Наскільки важливим є цей аспект?
— Ми повинні поставити дуже надійні орієнтири віри. Віра людей збагачується, коли вони ставлять за орієнтир Божу Матір і абсолютний орієнтир — Господа Ісуса Христа. Божу Матір, яка супроводжує тебе до цієї зустрічі. Коли прості люди приходять з усіма своїми проблемами, вони зустрічаються з Божою Матір’ю, яка страждала так само, як і вони. Образ Скорботної Богородиці є майже в кожній парафії: Вона страждала, як і ти, і супроводжує тебе до Господа Ісуса, який дає тобі сили, щоб жити добре. Змінити життя не означає покинути сім’ю, покинути роботу… Коли ти повертаєшся до свого попереднього життя — ти змінюєшся зсередини. Знаєш, що з Господом можеш долати проблеми. Ось віра простих людей. Це Розарій, Євхаристія і євхаристійна адорація. Минулого літа я бачив перед собою 30‑40 тисяч молодих людей, які в абсолютній тиші перебували на адорації. Там, у цьому переміненому Хлібі, є реальна, субстанційна присутність Господа Ісуса. Він дивиться на мене, я дивлюся на Нього, Він промовляє до мене, я говорю до Нього. Скільки людей мені казали: там я чув, як Господь промовляв до мене.
— На підставі того, що Ви нам розповіли, і того, що ми прочитали в документі Дикастерію про явище Меджуґор’я, — чи можна підсумувати, запрошуючи всіх до цього паломництва?
— У документі дуже чітко сказано: їдьте до Меджуґор’я, бо це місце благодаті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
