Святій Єлизаветі Гессенській сам Господь Ісус, за переданням, об’явив обітниці, пов’язані з молитвою цієї Коронки.
Про молитву цією Коронкою нагадувала також Божа Матір під час об’явлень у руандійському Кібехо. Там Вона також просила, щоб Коронку до Семи скорбот вірні молилися у визначені дні тижня.
Свято Божої Матері Страждальної
Колись Церква протягом літургійного року відзначала два свята, пов’язані зі стражданнями Марії. Перше з них народилося в Кельні 1423 року й було встановлене як відшкодування за профанації, скоєні гуситами. Відзначали його у п’ятницю третього Великоднього тижня.
Через три століття папа Бенедикт XIII поширив його на всю Вселенську Церкву як свято Божої Матері Скорботної, одночасно переносячи його на п’ятницю перед Вербною Неділею, з огляду на те, що пасійний зміст цього відзначення краще пасував до Великого Посту, ніж до Великоднього періоду. Це свято зникло з календаря внаслідок останньої літургійної реформи після Другого Ватиканського Собору.
Друге свято народилося з побожності ордену сервітів (Слуг Пресвятої Діви Марії), який постав у ХІІІ столітті. Його суть мали становити роздуми над подіями і моментами особливих страждань Божої Матері в історії спасіння. Свято Семи Скорбот Марії стало набували щораз більшої популярності десь у XVII столітті. 1814 року папа Пій VII вирішив, що його відзначатиме вся Вселенська Церква у третю неділю вересня.
Папа Пій Х переніс це відзначення на 15 вересня, тобто на наступний день після свята Воздвиження Святого Хреста. Унаслідок останньої літургійної реформи воно перейняло назву ліквідованого великопісного свята, тобто день Божої Матері Скорботної (або Страждальної).
Звідки взялася Коронка до Семи скорбот Марії
Із цим другим святом пов’язана також (найімовірніше, запозичена теж у сервітів) Коронка до Семи скорбот Маріїю Затвердив її 1724 року папа Бенедикт ХІІІ. Наступні папи поєднали відпусти (індульгенції) за відмовлення цієї молитви.
Про неї згадував також св.Альфонс Марія Ліґуорі у своєму творі «Про благодаті Пресвятої Богородиця», а св.Єлизаветі Гессенській нібито сам Господь Ісус об’явив обітниці, пов’язані з цією молитвою: благодать сповнення покути за всі гріхи ще до смерті; дар особливої духовної пам’яті про Страсті Господні та винагороду за цю пам’ять; надзвичайну опіку Богородиці та милість бути Нею провадженим через життя.
Божа Матір просить молитися Коронку
Цікаве те, що ця молитва — на противагу до багатьох інших — не була продиктована під час якихось об’явлень чи видіння котромусь зі святих, але про молитву нею нагадувала і просила Богородиця під час об’явлень у Кібехо, в Руанді, у 1981-1983 роках. Це перше марійне об’явлення, офіційно визнане Церквою в ХХІ столітті: його визнав єпископ дієцезії Ґіконгоро.
31 травня 1981 року в Кібехо Марія сказала одній із візіонерок: «Те, про що я вас прошу, — це покута. Я хочу тільки скрухи. Якщо ви будете молитися Коронку до Семи скорбот, роздумуючи над нею, щоби насправді жаліти за гріхи. Сьогодні чимало людей узагалі не вміють просити про прощення. Надалі розпинають мого Сина. Тому я хотіла вас застерегти».
Марія також просила, щоби та візіонерка розповіла про це цілому світу, і запевнила: «Якщо будете молитися цю Коронку, роздумуючи над нею, — знайдете в собі сили повернутися до Бога».
Саме такий сенс цієї молитви. Вона має не замінити собою традиційний Розарій, а допомогти нас усвідомити наші гріхи та виблагати духовні сили, потрібні для навернення, виходу з гріхів та переміни життя.
Богородиця просила, щоби Коронку до Її Семи скорбот молитися насамперед по вівторках (день об’явлень у Кібехо) та п’ятниці (день Страстей і смерті Господа Ісуса).
Переклад CREDO за: о. Міхал Любовицький, Aleteia