Подружжя часто зростають у чесноті й зрілості завдяки своєму подружньому зв’язку. А ці поради можуть вас заохотити до такого процесу.
Укладаючи шлюб, ми вже маємо свої особисті таланти чи навички. Якщо вони добрі, то коли ми ділимося ними з нашими співподругами вони стають любовною силою, яка надихає діяти і зростати.
Зміцнити подружжя
Наприклад, одному з нас легше вчитися, використовуючи усталену рутину, практиковану роками. Це може стати позитивною мотивацією для нашого співподруга, щоб опанувати схожу звичку, яка допоможе йому підвищити якість життя у царині здоров’я та ефективності.
Ось так само один із подругів міг би почати наближатися до Церкви, навіть якщо його власне духовне життя не особливо розвинене, але його «половинка» активніше живе вірою. Або вони можуть почати — навіть якщо це для них складно — покращувати спілкування, якщо один із подружжя більше схильний до безпосередніх розмов.
Чи ми цього хочемо, чи ні, — ми зрештою самі набуваємо рис нашого співподруга, що допомагає нам у спільному житті. Однак цілеспрямоване прагнення до того, щоб наша любов дозрівала, вимагає від пари свідомих зусиль. Щоб досягти успіху, треба мати смирення, любов і повагу.
Зріла любов дозволяє жити в стабільному зв’язку. Допомагає обом членам подружжя виробити добрі навички, які співдіють у гармонії, щоб упорядкувати нашу поведінку і полегшити спілкування та порозуміння; це нам допомагає краще давати собі раду з проблемами та зменшує напруженості. Коротко кажучи, ми стаємо кращими людьми завдяки одне одному.
Виклики пропонуйте разом
Коли ми запрошуємо одне одного прийняти якийсь виклик — даємо цим чудову нагоду для розвитку. Ці виклики можуть стосуватися таких речей, як визначення цілей, пов’язаних із розвиванням нових хобі або культивуванням певних чеснот або поведінки, так щоб ми могли стати найкращою версією себе, якими лиш можемо бути.
Багато що випливає з того, що співподруги вчаться одне від одного найкращих рис і залишаються відкритими на можливості розвитку, такі як праця над спілкуванням, прийняття відповідальності за виконання певних дій чи формування в якійсь царині.
Важливо, щоб ми дали знати нашому співподругові, що насамперед ми його любимо. Незалежно від того, чи він зважиться якийсь виклик прийняти, і незалежно від того, якого результату досягне, — ми завжди будемо його любити. Водночас важливо, щоб наша «половинка» усвідомила: ми довіряємо його/її здатності до подальшого розвитку і прийняття нових викликів, і що ми завжди будемо підтримувати його чи її зусилля.
Майте позицію відкритості
Смиренне прийняття викликів, які ставить перед нами співподруг, розуміння, що завжди є місце для розвитку завдяки любові, — це ключ. Ми маємо бути відкриті в тих царинах, де хочемо ставити один одному виклики і запитувати співподруга, що ми могли би зробити краще, щоб наш зв’язок ставав гармонійнішим. Ми повинні відкритися на їхні зауваження.
Під час цього процесу ми повинні мати певність, що так чітко, як це можливо, комунікуємо взаємно (доносимо один до одного повідомлення) про те, над чим працюємо. Це допоможе нам зрозуміти і заохотити одне одного.
Шукайте співпраці, повної любові
Стосунки — це стежка жертовності, на якій кожен стає для іншого дорогою до Неба. Це можна порівняти зі стосунками Христа з Церквою: коли Христос віддає себе за свою Церкву, Він робить це, щоб її освятити, і робить це з любов’ю та без умов (пор. Еф 5, 25-26).
Якщо Христос є джерелом любові, яку ми сподіваємося втілити, то важливим буде наслідувати Його приклад і просити Бога Отця, щоб допасував наші цілі до Його волі, щоб ми могли бути з ними синхронізовані. Ці виклики складні за визначенням, але завдяки Божій благодаті ми можемо знайти силу підвестися, якщо впадемо, і відвагу йти далі.
Господь буде біля нас, бо ж сам сказав: «Де двоє або твоє зберуться в Мої Ім’я, там Я посеред них» (Мт 18,20). Моліться одне за одного, дякуйте і просіть Ісуса бути вашим проводирем. І вам це буде дано, бо Його Святий Дух — в нас. Прагнення слухати Його і бути Ним провадженим на щодень допомагає нам дотримуватися наших добрих постанов.
Підтримувати одне одного
Якщо ми ставимо одне одному виклики в контексті любові, це нам дозволяє зростати у зрілості без осуджування. Дуже тяжко мотивувати когось до розвитку, якщо він почувається «покараним» або «примушеним». Ми повинні уникати осудження або поганої комунікації, які могли би нести повідомлення, що з нашого боку це ультиматум або розпорядження, а не заклик зростати у благодаті.
Щоразу, коли ми хочемо запропонувати співподругові зміну, нам належить пам’ятати, що найважливішою є любов і повага. Якщо ми неспроможні спілкуватися в такому ключі, то краще не казати нічого. Якщо друга людина боїться нас чи не має сміливості, як це стається, коли наші слова до неї повні агресивності, — ми не можемо очікувати, що зміни будуть справжніми.
Коли виклик буде прийнятий, ми повинні зосередитися на тому, щоби зробити все, що в наших силах, щоб бути прикладом для нашого співподруга і надалі підтримувати його в розвитку. Це буде корисне для нас обох.
Переклад CREDO за: Чечилія Дзінікола, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
