Його Екселенція Мар’ян Бучек, єпископ-емерит Харківсько-Запорізький, дав інтерв’ю Олексію Погорєлову, працівникові сайту «Родина».
— У Йоана Павла ІІ запитали, як можна скоротити Євангеліє до однієї фрази. Він сказав: «Пізнаєте істину, й істина визволить вас». Як можна скоротити вчення Йоана Павла ІІ до однієї фрази?
Мар’ян Бучек: «Любіть Бога і ближнього». Як будеш любити Бога, то будеш любити і ближнього. Тоді даси йому доступ до матеріальних благ, але що важливіше — до духовних, тоді він буде вільним. І папа про це навчав, але тепер цього не розуміють. Зараз людині намагаються прищепити те, що любить світ, і відвернути від Бога.
— Мас-медіа у США, також і католицькі, звертаються до місцевого єпископату з вимогою припинити поширення культу Папи Войтили внаслідок педофільських злочинів Теодора МакКарріка, оскільки саме Войтила призначив МакКарріка єпископом. Це тенденція до дискредитації Святішого Отця?
— Тепер є така тенденція, щоби відкинути Церкву, відкинути вчення Церкви і його частину —вчення Йоана Павла ІІ, бо Папа чітко називав гріх гріхом. І як тільки папа дізнався про гріхи американських єпископів, то відразу це зупинив. Про це написано в «рапорті МакКарріка». Український читач, який дізнається про цей скандал і рапорт із коментарів, але не читав повну версію англійською чи італійською, може в цьому заплутатися й піти за інтерпретацією коментатора.
Інша справа, що процедура призначення єпископа є складною і тривалою, і це не вибір лише Папи. Він не може знати помісних священників та кліриків по всьому світу. Нунцій обманув Папу, кілька єпископів написали, що немає жодних справ проти МакКарріка, — а Папа не є Святим Духом, щоби все знати.
І коли підозри з’явилися, то саме Папа, а не хтось інший, зажадав перевірки. А тепер, коли минуло 20 років, починають звинувачувати Папу. Вони просто хочуть відкинути його вчення!
— А хто це «вони»?
— Вороги Церкви. Папа навчав усіх: «Якщо не підете за вченням Катехизму Церкви, Святого Письма, ви знищите один одного». І зараз ми це бачимо, наприклад, у просуванні абортів. Якщо навіть мати, але не тільки вона — батько, лікар, — можуть убити беззахисну дитину в лоні, то чого вартує життя? Є абортивна ментальність, але у вузькому сенсі за нею стоять абортивні, фармацевтичні та косметологічні компанії, які використовують так званий «абортивний матеріал». Зараз пролайф-рухи чинять спротив цьому, і вони мають підтримку — вчення Йоана Павла ІІ. А отже, потрібно скинути Папу та його вчення, щоби просувати свої бізнес-інтереси. І це лише один вузький вимір такого протистояння.
— З огляду на жах абортів, давайте поговоримо про проаборціоніста-католика Джо Байдена, якого привітали американські єпископи. Тільки двоє з них відмежувалися від привітань і заявили, що причащати Байдена вони забороняють. Привітав та благословив Байдена і Папа Франциск. Як це оцінювати?
— Коли беремо участь у Святій Месі, після молитви «Отче наш» священик читає: «Звільни нас від усякого сум’яття». Це найгірше — люди не знають, де є істина.
Хитрий Байден зателефонував до Папи, вони говорили про все: про бідних, довкілля, про мир. І не було такого, що Байден заявив чітко про свою католицьку позицію, але і Папа не запитав про це чітко — так само, як не зробив цього американський єпископат. І ми вже не раз із цим стикаємося: «Яка різниця, що каже цей місцевий єпископ, якщо Папа в Римі каже інакше». Якби папою був Йоан Павло ІІ чи Бенедикт XVI, то ми би почули чітке запитання щодо відповідності поглядів католика Джо Байдена католицькому вченню. А Папа Франциск цього не запитав.
— І тепер люди перебувають у сум’ятті. Так, є документи і виступи, в яких Папа Франциск висловлює католицьке вчення щодо гріха абортів і цінності життя; але чому в цьому конкретному випадку він промовчав, не прояснив ситуації?
— Мені особисто бракує чіткості й послідовності в публічних жестах Папи Франциска.
— За два дні я взяв інтерв’ю в кількох наших єпископів про дражливі питання, як то благословення Папою Байдена, фільм Афінеєвського «Франческо», енцикліку «Fratelli tutti». Єпископи всіляко намагаються уникнути прямої відповіді. Чому?
— Як ми починали нашу розмову: «Пізнаєте правду, і правда визволить вас». Не можна брехати, не можна сприймати Євангеліє у форматі «і так, і ні». Бог скаже: «І вивергну тебе з Моїх вуст». Чому? Бо ти літеплий: не гарячий і не холодний.
А люди питають конкретно: «Отче (чи владико), так чи ні?» А відповіді конкретної немає.
На жаль, ми маємо і священників, і владик, які бояться сказати правду.
З цієї непевності виникає сум’яття, яке нищить совість. Така людина вийде з інтерв’ю чи проповіді з усвідомленням, що все можна. Чому? Бо пастир не сказав конкретно, є гріх чи його немає, є вбивство чи його немає. Дійшли до того, щоби евтаназію називати гуманітарною допомогою!
— Атака на Йоана Павла ІІ триває вже кілька років, і розпочалася вона з реорганізації Інституту у справах життя. Справу життя поширили на тварин і довкілля, а на цьому тлі розмитою стала цінність людського життя. Ініціатива походить від самого Ватикану. Кому це вигідно у Ватикані?
— Я погоджуюся з тим, що є зовнішній тиск та інфільтрація в структури Церкви. Іноді вона така потужна, що в тих чи інших рішеннях — наприклад, у царині екології — є місце правам тварин, дерев, води і трави, але не залишається місця для Господа Бога, спасіння та навернення. Але коли пролунає запитання: «А як щодо захисту людського життя?» —то відповідь буде приблизно такою: «Почекайте, ми створимо новий дикастерій, в тому дикастерії — спеціальний відділ, а у тому відділі буде відповідальна людина, вона і дасть вам достатньо компетентну відповідь».
— Атаки на Церкву стають дедалі частішими, агресивнішими та зухвалішими, а наша реакція залишається незмінною, ніби нічого не стається. Якою має бути реакція?
— Ми маємо молитися за Папу, щоби не робив (чи не дозволяв робити) таких речей, як участь атеїста й колишнього кадебіста професора Баумана на зустрічі в Ассизі, Боффа та Сакса — на форумі «Економіка Франциска» тощо.
Де тільки можливо — треба кричати через мас-медіа. До великих медіа ми вже не маємо доступу. Але обов’язок кричати, де є гріх, — залишається.
На противагу соціально-політичній думці Папи Франциска, викладеній в енцикліці «Fratelli tutti», великий теолог Бенедикт XVI набагато раніше показав, якою є еклезіальна, Божа дорога братерства. І це дві зовсім різні дороги. Це як дві колії для потяга, які мали би бути паралельними, але розходяться в різні сторони. А тому це неодмінно призводить до катастрофи на залізниці. Так само і в церковному вченні.
Але сьогодні Папа є, завтра його немає, а доктрина Католицької Церкви залишається незмінною.
Можливо, у Папи недобрі радники, які говорять щось на кшталт: «Святіший Отче, сьогодні треба якось інакше». Але як інакше? Як змінити Святе Письмо? Суперечливість публічних жестів можна прирівняти до спроби поєднати протилежне — воду і вогонь. Якщо їх поєднати, буде пара: нічого не видно; а з іншого боку — проходить мить, і нічого не залишається, ані вогню, ані води.
фінансово.
Щиро дякуємо!
