Написати цю статтю мене спонукали розмови з людьми, які прислуговують біля вівтаря. Ці бесіди показують, що в теперішній Церкві мирянам складно розрізнити послуги аколіта й надзвичайного служителя Святого Причастя.
Католицька Церква досить точно визначає функції кожного з них. Але я хочу зупинитися на суті служіння аколіта.
Слово аколіт походить від грецького akólouthos — людина, яка йде за кимось, супроводжує.
До 1972 року в Католицькій Церкві латинського обряду було останнє з так званих нижчих свячень — остіаріат, лекторат, екзорцистат і аколітат, — яких уділяли кандидатові до священства під час формації в семінарії. Папа Павло VI після Другого Ватиканського Собору вирішив відновити й реформувати це служіння та визначив аколітам нове місце в Церкві. Сьогодні аколітат не призначений для кандидатів до священства; більше того, папа довірив аколітам частину обов’язків, які раніше належали піддияконам, а також повернув їм частину функцій, які були забрані від них протягом століть. Але аколіт більше юридично не належить до духовенства. Тепер це спеціальний служитель вівтаря, призначений служити не лише на літургії, але й хворим та стражденним. Живлячись Євхаристією, він має вчитися щирої любові до потребуючих.
Часто вірні помилково ототожнюють усіх надзвичайних служителів Святого Причастя з аколітами. Аколіт — це надзвичайний служитель Святого Причастя; але його обов’язки виходять поза межі літургії. Інші служителі Святого Причастя уповноважені єпископом тільки для виконання конкретної функції в літургії, вимоги до них нижчі, їх призначають на певний період і для служіння в певній дієцезії.
Аколіт може уділяти Святе Причастя під час Святої Меси або поза нею, приносити його хворим або в разі необхідності давати його помираючому як віатик. Однак він робить це лише тоді, коли через похилий вік чи стан здоров’я священник або диякон не можуть цього зробити, або ж кількість людей, які приступають до Святого Причастя, така велика, що це значно подовжило б відправу. Таким чином аколіт, установлений обрядом, за посадою є надзвичайним (екстраординарним) служителем Святого Причастя (ординарні служителі — це духовенство: єпископ, пресвітер і диякон). Він також може виставляти Пресвяті Дари для адорації, але не має права благословляти ними.
Характерний привілей аколіта — очищення літургійного посуду (за відсутності диякона). Очищення посуду не може бути доручене жодному іншому мирянину, навіть надзвичайному служителеві Святого Причастя.
Завдяки своєму служінню аколіт має пріоритет серед інших мирян у виконанні шерегу функцій під час Святої Меси. До них належать:
-несення хреста й свічок в процесії на вхід;
-подавання книг, зокрема, Месалу;
-допомога у прийнятті дарів — коли є процесія з дарами, — або він подає їх священнику зі столика;
-приготування вівтаря (покласти на нього корпорал, пурифікатор, літургійну білизну, чашу та Месал); за відсутності диякона — подання священнику патени з хлібом;
-окадження вірних (за відсутності диякона);
-уділення СвятогоПричастя;
-очищення та впорядкування літургійного посуду після причастя або після закінчення Святої Меси.
Якщо в літургії не беруть участі встановлені аколіти або їх мало, частина цього служіння доручається іншим, відповідно підготовленим мирянам — міністрантам або надзвичайним служителям Святого Причастя.
Аколіт також запрошений, і навіть покликаний, до служіння Церкві поза літургією. Він має брати участь у такій християнській діяльності:
-адорація Пресвятих Дарів у парафії;
-приготування літургійних урочистостей у парафії;
-служіння хворим;
-організація волонтерства.
На служіння аколіта благословляє єпископ або вищий чернечий настоятель (який є священником) мирян, які перебувають у їхній юрисдикції. Під час цього обряду на знак того, що кандидат допущений до служіння Євхаристії, він отримує з рук священника патену з хлібом або келих із вином. Чин благословення супроводжується молитвою та повчанням: «Прийми посуд із хлібом (або вином) для відправи Євхаристії та дій так, щоб міг гідно служити Церкві при Господньому столі».
Компетентна влада може призупинити повноваження аколіта, але при їхньому відновленні чин благословення вже не повторюється.
Нагадаємо, що Папа Франциск Апостольським листом motu proprio «Spiritus Domini» постановив, що служіння лекторату й аколітату відтепер відкриті також і для жінок у постійній формі, з наданням відповідного церковного мандату.
Читайте також: Хто такі служителі Святого Причастя?
Література:
1.Павло VI «Ministeriat Quaedam», 15.08.1972
2.Загальний вступ до Римського Месалу
3.«Redemptionis Sacramentum» — інструкція щодо дотримання та уникання певних речей стосовно Святої Євхаристії, Конгрегація Божого культу та дисципліни Таїнств.
фінансово.
Щиро дякуємо!
