Запитання: Хто, окрім священика, може роздавати Причастя?
Відповідь: В останні роки понтифікату Йоана Павла II була опублікована інструкція Конгрегації богослужіння та дисципліни Таїнств «Redemptoris Sacramentum». Цей документ присвячений звершенню Євхаристії та уникненню різних зловживань. У тексті уточнюються деякі аспекти надзвичайного служіння. По-перше, зазначається, що служителем, який може здійснювати Таїнство Євхаристії in persona Christi, є тільки священик, висвячений дійсним чином. Тому зазвичай служителем Євхаристії є тільки священик. Відповідно до висвячення, йдеться далі в тексті, «ординарними служителями Святого Причастя є єпископи, священики та диякони», які й мають уділяти вірним Причастя під час Літургії. Таким чином, з вірою і повнотою проявляється їхнє служіння в Церкві та здійснення таємного знаку».
Далі сказано, що, крім звичайних служителів, є інститут аколітів, які здійснюють надзвичайне служіння Святого Причастя, також і поза контекстом Святої Літургії, — наприклад, коли є потреба причастити хворих. У 155 параграфі «Redemptoris Sacramentum» уточнюється, що при виникненні особливої потреби дієцезіяльний єпископ може благословити й інших мирян на надзвичайне служіння Причастя, і ці повноваження обмежуються часом або конкретною ситуацією. У Церкві є особливий чин благословення надзвичайного служителя. Крім того, згадуються особливі та непередбачені випадки, коли священик, який служить Літургію, може дати одноразові повноваження мирянину для уділення Причастя.
Якщо на богослужінні є достатня кількість висвячених служителів, які можуть забезпечити причащання всіх вірних, то не можна передавати це завдання надзвичайним служителям Причастя. За таких обставин навіть ті, хто спеціально поставлений єпископом на це служіння, не можуть причащати вірних. «Гідна осуду, — читаємо в інструкції, — практика священиків, які, бувши присутні на Літургії, не роздають Причастя, покладаючи це завдання на мирян» (параграф 157).
Надзвичайний служитель Святого Причастя може причащати вірних лише тоді, коли священик і диякон відсутні або коли священик не може це робити за станом здоров’я, через похилий вік або через іншу серйозну причину, а також коли кількість вірних, які приступають до Причастя, така велика, що причащання зайняло б забагато часу. При цьому — зазначається в документі — якщо ця «затримка» незначна, то вона не може бути достатньою підставою для залучення надзвичайних служителів.
У жодному разі не допускається, щоб надзвичайний служитель Святого Причастя довіряв уділення Причастя комусь іншому, наприклад, родичеві хворого, якого треба причастити.
Отже, священик не має права утримуватися від причащання вірних, доручаючи це надзвичайному служителю, а надзвичайний служитель, відповідно, не може доручити це нікому іншому.
Однак священик може попросити мирянина поруч із собою під час причащання, якщо раптово буде потрібна будь-яка допомога. Це має бути мирянин, який вже причастився, тобто в стані благодаті.
Згадаємо також Загальну настанову до Римського месалу.
«При причащанні вірних священикові можуть допомагати інші пресвітери, які опиняться поруч. Якщо таких так немає поблизу і кількість причасників дуже велика, священик може покликати на допомогу екстраординарних служителів, тобто поставленого аколіта або навіть інших мирян, яким це належним чином доручено. У разі потреби священик може призначити це придатним для цього вірним на кожен окремий раз. Ці служителі не підходять до вівтаря, поки не причаститься священик; вони завжди приймають посудини, в яких містяться євхаристійні види для роздачі вірним, із рук предстоятеля» (162).
Навіть для кожного окремого разу, про який згадується в тексті, передбачено короткий обряд, описаний у Римському месалі. У цих випадках надзвичайного служителя треба вибирати не поспішно, тобто не першого, хто трапиться під рукою, а з належною увагою. У цьому також проявляється велич і священний характер здійснюваних Таїнств.
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
