Помер отець Вітаутас Меркіс SJ, який служив у Хмельницькому

Багаторічний настоятель парафії Святої Анни у Хмельницькому отець Вітаутас Меркіс SJ помер у Каунасі (Литва) 1 лютого о 19.00 год.

Похорон отця Вітаутаса відбудеться 3 лютого.

Отець Вітаутас Меркіс SJ багато років служив в Україні. Він приїхав на Хмельниччину з Литви у 1973 році і служив католикам в часи переслідувань та розбудови після падіння Союзу. У 1973-1997 роках він був настоятелем парафії Святої Анни на Гречанах — єдиного католицького храму у Хмельницькому на той час. Священник розбудував храм із цвинтарної каплиці і в 1988 році він був освячений.

Але найважливіше, що залишив після отець Вітаутас — це пам’ять про його душпастирську працю в часи, коли священників і храмів дуже бракувало.

Ось як згадує ті часи о. Станіслав Завальський, який служив сакристиянином у парафії святої Анни з 1977 року:

— Настоятелем на Гречанах тоді був о. Вітаутас Меркіс. Ця людина відіграла в моєму житті надзвичайно важливу роль. Як педагог і тонкий психолог, він умів знайти правильний підхід до кожної людини. А знаючи проблеми іншого, умів допомогти йому так, що людина могла цього і не помітити. Перше, за що я вдячний о. Вітаутасу, — за те, що він постійно допомагав долати наслідки хвороби. І тепер я можу сказати з усією впевненістю: завдяки йому моє здоров’я тоді покращилось. І допомагав він мені не пігулками, не уколами, не лікувальними процедурами. Допомагав своїм словом, спілкуванням зі мною, просто — своєю присутністю. При цьому великою допомогою для мене була також молитва і фізична праця.

Через два роки після мого приходу в парафію отець-настоятель запропонував мені бути аколітом — роздавати Святе Причастя. Кількість людей, що в ті часи приходили на Службу Божу, збільшувалась — адже храм св. Анни був тоді одним із небагатьох діючих католицьких храмів на Поділлі.

Одного разу сталося так, що в день храмового свята відразу після відпустової Служби відправлявся похорон. Священники, які допомагали о. Вітаутасу на відпустовій Месі — сповідали, уділяли Причастя, — відразу поїхали. А багато вірних, що були на відпусті, залишились на похоронну Службу. А ще плюс ті, що прийшли на похорон. Отцю Вітаутасу, котрий залишився один, знадобилося 40 хвилин, щоби всім уділити Причастя! Він звернувся до влади з проханням (за радянських часів інакше було неможливо), щоб у неділю та дні великих урочистостей в його парафію приїжджав хтось зі священників, допомагати йому. Влада висунула умову: щоби він кожного разу повідомляв, який священник до нього приїжджає, коли приїхав і коли виїхав. На такі умови о. Вітаутас не погодився.

Але шукати вихід було потрібно. І перше, що зробив о. Вітаутас, — поїхав до свого єпископа Ліудаса Повільоніса в Каунас (католицька ієрархія в Радянському Союзі існувала тільки в Литві і Латвії. — Прим. ред.) із проханням дозволити йому проводити загальну сповідь. Коли через єпископа він отримав цей дозвіл від Державного секретаря Ватикану кардинала Аґостіно Казароллі, відправив мене до цього ж єпископа в Каунас, і від нього я отримав аколітат. А представники органів влади, що займалися справами релігії, не могли второпати: як це настоятель сам-один справляється і зі сповіддю, і з Причастям. Підозрювали, що йому допомагає якийсь інший священник. Приходили перевіряти, оглядали, шукаючи неіснуючого «священника», усі приміщення з туалетом включно.

Довідка

Вітаутас Меркіс народився 17 березня 1927 року у Литві. Перед вступом до семінарії працював учителем у школі та бухгалтером на заводі.

Після закінчення школи здобув освіту вчителя і бухгалтера. Під час навчання в Каунаській духовній семінарі в 1959 році йому представник спецорганів сказав що він «слишком умный» і його вигнали з семінарії. 26 липня 1960 року він був таємно висвячений на священника єпископом В. Сладкевічусом (пізніше архієпископ Каунаський, кардинал). Напевно, був першим таємним священником в Радянському Союзі.

В цей час, працюючи агрономом, він допомагав священникам сповідати і проводив реколекції для черниць.

Коли приїхав в Україну, уповноважений зі справ релігій йому сказав, що має похоронити, те що залишилося від католиків, а тоді виїхати. Отець Вітаутас служив 23 роки. І безсумнівно, дякуючи йому, сьогодні маємо таку велику кількість вірних в парафіях Хмельницького.

У 1997 році повернувся у Литву. Там був настоятелем монастиря єзуїтів, проводив реколекції для священників і семінаристів.

Одна з парафіянок в Каунасі казала, що не було такої проповіді, де би він не згадав про Україну.

Пропонуємо кілька відеоспогадів-зустрічей з отцем Меркесом за останні роки

Благословення для України. 2019 рік

Відвідини о. Меркіса у грудні 2019 р.

Поділіться у коментарях своїми спогадами про отця Вітаутаса Меркіса SJ