Під час зустрічі з постійними дияконами Римської дієцезії та їхніми сім’ями Папа Франциск поділився з ними думками про свої очікування від їхнього служіння в Церкві.
Диякони не мають бути «священниками наполовину» чи «священниками другої категорії» ані «вишуканими міністрантами», але турботливими служителями, які дбають про те, щоби ніхто не почувався виключеним, щоб Господня любов у конкретний спосіб торкалася життя людей. Такими думками поділився Папа Франциск, приймаючи в суботу, 19 червня 2021 р., у Ватикані постійних дияконів Римської дієцезії, що прибули на зустріч, яка відбулася в Залі благословень Апостольського палацу, разом зі своїми сім’ями — пише Vatican News.
Вже на початку зустрічі Святіший Отець висловив своє задоволення з приводу того, що саме постійного диякона цими днями було призначено директором дієцезального «Карітасу», а також схвально відгукнувся про відновлення давнього звичаю, коли один з храмів на околиці міста перетворено в дияконію, довіривши його диякону.
Не для священнодіяння, а для служіння
Ділячись своїм баченням ролі диякона, Святіший Отець вказав на шлях, накреслений Другим Ватиканським Собором, який визначив дияконат як властивий і постійний ієрархічний стан. Конституція «Lumen gentium», описавши завдання пресвітерів як участі в священничій функції Христа, описує служіння дияконів, як тих, що рукоположені «не для священства, але для служіння». Таким чином, дияконат, який в минулому був применшений до перехідного етапу на дорозі до священства, «наново здобув своє місце та особливість». Це визначення, за словами Папи, також допомагає «здолати лихо клерикалізму», що ставить «касту священиків» понад Божий люд. Як посвячені служінню, диякони нагадують що «в церковному тілі ніхто не може виноситися понад інших».
«У Церкві має панувати інша логіка, логіка пониження. Всі ми покликані понизитися, бо Ісус понизився, став слугою всіх. Якщо і є хтось великий у Церкві, то це Він, Який став найменшим і слугою всіх», — сказав Папа, підкреслюючи, що саме дияконат-служіння є «вхідними дверима до свячень», і «дияконами ми залишаємося назавжди». В цій перспективі дияконат «веде нас до суті таїнства Церкви», яка крім як «установчо місійною» та «установчо синодальною», має бути також «установчо дияконійною». Бо без виміру служіння кожен церковний чин порожніє зсередини та стає безплідним.
Не заступники священиків, а служителі милосердя
Зважаючи на ситуацію, пов’язану зі зменшенням кількості священиків, Папа звернув увагу на те, що через це дияконів переважно залучають, щоб призвело до аби заміщати священників. Однак, хоча завдання заміщення і важливе, воно «не становить особливості дияконату». Другий Ватиканський Собор, вказавши на служіння Божому людові в «дияконії літургії, Божого слова та милосердної любові», підкреслює, що диякони, насамперед, призначені «для завдань милосердя та адміністрування» (Lumen gentium, 29). Це перегукується з практикою перших віків християнства, коли диякони від імені єпископа займалися потребами вірних, зокрема, бідних і хворих.
«Саме тому в Римі ми стараємося відновити цю давню традицію в дияконії при храмі святого Станіслава. Я знаю, що ви активно присутні в “Карітасі” та в інших структурах, близьких з бідними. Так чинячи, ніколи не втратите компас: диякони не будуть “священниками наполовину” чи священниками другої категорії, ані “суперміністрантами”, бо це не правильний шлях; вони будуть турботливими слугами, які дбають про те, щоб ніхто не був виключений, а Господня любов конкретно торкалася життя людей», — сказав Святіший Отець, підсумувавши духовність диякона словами: «доступність і готовність всередині та відкритість назовні».
Очікування від дияконів
Ділячись думками про те, чого він очікує від дияконів Риму, Папа звернув увагу на три аспекти. «Насамперед, очікую, що ви будете покірними», — сказав він, стверджуючи, що йому прикро бачити єпископа чи священика, який поводиться, мов павич, але ще прикріше «бачити диякона, який хоче поставити себе в центрі світу, в центрі літургії, в центрі Церкви».
По-друге, Єпископ Рима сподівається від своїх дияконів, що вони будуть «чудовими чоловіками, батьками й дідусями». За його словами, такий приклад може допомогти тим парам, які переживають труднощі. А тому заохотив виконувати сімейні обов’язки без нарікання, назвавши це «свідченням, яке вартує більше багатьох проповідей».
Врешті, Святіший Отець висловив сподівання, що диякони будуть «сторожею», яка не лише вміє побачити далеких і вбогих, але й допомагатиме християнській спільноті «помічати Ісуса в бідних і у віддалених, коли Він через них стукає до наших дверей».
фінансово.
Щиро дякуємо!
