Маленька Ембер жила тільки одну годину й шість хвилин. Але то був час, коли її охопила велика любов батьків, а лікарняна палата була оздоблена, як для королівського прийому.
Цінність людського життя вимірюється не його тривалістю, чи здоров’ям, чи досягненнями, а виключно любов’ю!
Джо Бейкер, засновник організації Save the Storks, дав минулого місяця інтерв’ю про наближення народин його донечки Ембер. Бейкер із дружиною Енн уже мають трьох хлопчиків, і були дуже щасливі, довідавшись, що сподіваються четвертої дитини. Але невдовзі у Ембер діагностували вроджену ваду, і не було сподівань, що після пологів вона проживе довго. Сім’я Бейкерів публічно заявила, що Ембер народилася 4 листопада, і що прожила вона годину й шість хвилин від народження.
Бейкери провели час вагітності, люблячи свою ще не народжену донечку так сильно, як лиш могли. Вони провели «Ember Tour» по всій країні. Також вони зібрали твори мистецтва від людей з цілого світу, щоб перетворити пологову залу на найпрекрасніше місце з можливих. Вони були твердо переконані, що використають кожну хвилину, яку мали розділити з Ембер: як у лоні матері, так і поза ним.
У дівчинки була аненцефалія. «Ми її справді любили, і це змінило життя цілої нашої сім’ї», — сказав для Live Action News Джо Бейкер. «Це просто неймовірно — бачити це маленьке дитятко. Вона була дуже спокійна, і це було просто дорогоцінністю, цей маленький шматочок часу. Вона просто почувалася любленою».
Мистецький проєкт для прикрашення пологової зали для Ембер був навіть кращий, ніж сім’я могла уявити, і став несподіванкою також для персоналу лікарні.
«Оскільки ми там були довго, то бачили багато змін медсестер, і щоразу це було приводом для радості, коли ми бачили, що відбувається», — розповів Бейкер-тато. «Коли медсестра заходила, вона виражала величезний захват. Ніколи раніше вони чогось такого не бачили. Кожна з них казала щось у цьому сенсі. Ми почувалися так, немовби самі були оточені любов’ю всіх цих людей. Приємно було просто перебувати в цій кімнаті. Не було холодно, ми не почувались як у в’язничній камері чи лікарняній палаті. Ми почувались так, що нас люблять, що нашу дитину люблять. Ми прочитали кожну з вітальних листівок, і розмістили їх на стінах. Це дуже сподобалося нашим дітям. Я справді радий, що ми це зробили».
На щастя, персонал лікарні поставився з розумінням до цієї ситуації сім’ї Бейкерів.
«У них так само, як і в нас, серця розривалися. Це було просто неймовірно», — сказав Джо Бейкер. «Всі прагнули допомогти, і дозволили нам порушити всі правила. Дозволили нам робити те, що нам потрібно, і любити нашу донечку, і були дуже люб’язні. Вони нас просто підтримували. Навіть самі зробили для нас декорації. Багато з них прийдуть на похорон Ембер».
Жалобні урочистості відбулися в неділю 7 листопада, у храмі Cross Fellowship Black Forest у Колорадо Спрінгс.
Хоча сім’я була підготовлена до народження й відходу Ембер і знала, чого сподіватися, це не полегшило їм завершення часу, проведеного з нею, особливо ж її матері, Енн. «Ми знали, що наш з Ембер кінець близький, замість усіх захватів, пов’язаних з зустріччю з нею, і можна було відчути весь тягар смерті, що наближалася. Пологи були інтенсивними… справді тяжкими. Потім прийшла [на світ] ця маленька, маленька дитина».
Ембер важила 2,2 кг, мала 40 см зросту. Молячись про її друге ім’я, сім’я зрештою вибрала Мунлайт — «місячне світло».
Ось що написав Джо на Фейсбуку в день народження Ембер:
«Ми побачили красу Ембер Мунлайт Бейкер об 11.05 сьогодні вранці, після 26 годин дуже серйозних пологів. Це була маленька, дрібненька істотка, що важила заледве 2,2 кг і була 40-сантиметровою чистою радістю. Ембер була красивіша, ніж будь-хто міг уявити. Імовірно, саме тому Ісус забрав її додому так швидко. Вона жила 1 годину 6 хвилин після виходу з лона матері. Коли вона пішла до Неба, слова Енн були чіткі: «Була того варта». Я ніколи ще так сильно не плакав. Ніколи так сильно не боровся. Ніколи не молився так глибоко. Я вже не той, що був. Моя сім’я змінилася назавжди. Світ не забуде нашу Ембер — таку маленьку, світлу, таку могутню».
Троє синів Бейкерів — Сем, Сильван і Джої — відреагували на смерть Ембер по-своєму.
«Вони побачили її живою», — сказав Бейкер-старший. «Вони вже не будуть такими, як раніше. Малой Джої, наш дворічка, про якого я думав, що увірветься до зали, як торнадо, був зосереджений. Він не відривав від неї погляду і був дуже здивований цією малою дівчинкою. Він не знав, що діється, але Сильван ніби розумів. Сем розумів по-справжньому. Сем був сумний, він би хотів мати сестру. Дуже хотів. Сильван молився перед вечерею щодня і мав таку молитву, кажучи: “Дорогий Боже, я молюся, щоб ми всі могли потримати Ембер, і щоб я мав час із нею одружитися”. Це для нього найвища любов, яку він може уявити».
Смерть дитини — це завжди драма, навіть коли було відомо, що з огляду на вади розвитку немовля не має шансів вижити. Можна, однак, підійти до цієї справи зовсім інакше: з любов’ю, ніжністю щодо уразливого, маленького життя, — або зі страхом, який гасить людські почуття і спрямовує шукати розв’язань, що суперечать повазі до цього життя, ставлять його під загрозу. Історія маленької Ембер показує позитивну сторону людства. Нехай вона стане натхненням для інших батьків, що опинилися в подібній тяжкій ситуації.
фінансово.
Щиро дякуємо!
