Ізоляція радості

Роздуми над Божим Словом на ІІІ неділю Адвенту, рік В

Того часу натовпи запитували Йоана, кажучи: «Що маємо робити?»

Епоха Йоана Хрестителя, коли Божий народ жив під окупацією Римської імперії, принесла важкі випробування для всієї країни. Кожний юдей із нетерпінням очікував на визволителя — Месію. Однак після проповіді Предтечі Ісуса Христа Божий народ зрозумів, що потрібно не просто очікувати, але розпочати діяти. Господь наближається — які будуть мої кроки?

Звернімося до порад апостола Павла в Другому читанні. Він був дуже активною людиною. Апостол народів відзначився багатьма величними ділами та звершеннями. Невтомний місіонер перебував у постійному русі та подорожах. Але сьогоднішня перша практична порада, яку апостол Павло дає християнам у Филипах, здається, була зовсім неконкретна та малопродуктивна: Брати! Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте! Чи була це доречна порада за тих обставин?

Филиппи були першим містом у Європі, яке святий Павло освітив світлом Доброї Новини. Ось чому він пише: Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям, а отже — по всій Європі. Належить пам’ятати: коли Павло пише цього листа, вже по всій імперії йдуть переслідування та утиски християн: вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в Нього, але за Нього також і страждати (Флп 1, 29). Потрібно було переховуватись, ізолюватися, уникати контакту з іншими, щоби в тобі не розпізнали учня Ісуса Христа. Але на сірому тлі потрясінь християнина завжди розпізнавали за його радістю!

Сам апостол писав цього листа, закутий у римські кайдани. Перш ніж загинути мученицькою смертю, він два роки перебував під арештом у Римі, а до того ще два роки був в’язнем у Кесарії. Та попри все він повторює: Радійте завжди В ГОСПОДІ; і ще раз кажу: радійте! «В ГОСПОДІ» — ось справжня ізоляція, цілковите занурення, яке променіє назовні світлом радості.

Взагалі весь лист до филип’ян — це суцільний вибух радості. Дієслово «радіти» вживається 9 разів (1, 18; 2, 17-18. 28; 3, 1; 4, 4. 10). Двічі з’являється словосполучення «радіти й разом веселитися». Слово «радість» звучить п’ять разів (1, 4. 25; 2, 2. 29; 4, 1). Вона наче корона на голові віруючих, яку видно здалека: Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так У ГОСПОДІ стійте, улюблені! (4, 1).

Причина цієї великої та повної радості — перебування У ГОСПОДІ. Часто можна почути людське побажання: «бережіть себе!» Однак Боже побажання звучить дещо інакше: мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки В ХРИСТІ  ІСУСІ.

Що ж маємо робити? Коли чинимо добро з молитвами та подяками, тоді Господь насправді близько, адже ми В ГОСПОДІ радіємо!