Аборти часто здаються сучасною темою для дискусій, але насправді ці дискусії точаться вже не одну тисячу років.
Рання Церква категорично засуджувала аборти, вважаючи їх убивством іншої людини. Святий Йоан Павло ІІ у своїй енцикліці Evangelium Vitae коротко розповідає про ставлення до них ранньої Церкви.
«З часу перших контактів із греко-римським світом, де широко практикувалися аборти та дітовбивство, перша християнська громада своїм вченням і практикою радикально виступала проти звичаїв, що панували у цьому суспільстві, як чітко показує Дідахе. […] Грецький філософ Афінагор задокументував, що християни вважали вбивцями жінок, які вдаються до абортивних засобів, тому що діти, навіть якщо вони ще в утробі матері, “вже перебувають під захистом Божого Провидіння”».
Латинський автор Тертуліан стверджував: «Не дати комусь народитися — це вбивство; немає великої різниці, чи вбивають уже народжену душу, чи прирікають на смерть при народженні. Хто колись стане людиною, той уже людина».
Дідахе, Вчення Господа народам через 12 апостолів, — це найдавніша ранньохристиянська писемна пам’ятка, датована приблизно 70 роком. У ній міститься також найбільш ранній запис про позицію Церкви стосовно абортів.
«Друга заповідь вчення: не вбивай. Не чини перелюбу. Не спокушай хлопців. Не чини розпусти. Не кради. Не займайся магією. Не вживай зілля. Не роби аборти і не знищуй новонароджену дитину» (Дідахе 2, 1-2).
Майже 2000 років потому Церква не змінила свого ставлення до абортів. Протягом століть вона наголошувала на гідності кожної особи, піклуючись як про матір, так і про дитину. Тому Церква вважає, що жінці не слід переживати незаплановану вагітність наодинці, а потрібно перебувати в оточенні людей, які підтримують її та її дитину.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia