У чому вимірюється цінність людського життя?

Питання: Чим вимірюється цінність людського життя? Якими принципами керуватися, щоб не знищити людину як особистість?

Відповідає доктор морального богослов’я, ректор Вищої духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса (Ворзель, Київсько-Житомирська дієцезія) о. Руслан Михалків.

Цінність людського життя полягає в тому, що кожна людина має свою гідність, і в тому, що людина створена на образ і подобу Бога; в тому, що, крім фізичного начала, в ній є ще й духовне начало. Цей елемент для нас як для Церкви до такої міри важливий, що ми по-особливому дбаємо про захист дітей, які ще не народилися. Але не тільки: ми говоримо про захист усіх людей, починаючи від зачаття й до моменту смерті. Кожна людина, незважаючи на те, які вона має риси, де народилася тощо, — сама в собі має цю гідність, тому що в ній є це духовне начало, інакше кажучи — безсмертна душа. І в тому, що людина (зокрема) це істота розумна й вільна, полягає найбільша її гідність. Це дві сили, в яких проявляється наше духовне начало: те, що ми розумні, можемо думати, шукати правду; те, що ми вільні, тобто самі над собою пануємо — ми, врешті-решт, є господарями свого життя, ми приймаємо рішення й відповідальність за свої вчинки, за те, яким життям живемо. У цьому — найбільша гідність. У тому, що в кожну людину вкладено відблиск вічності, схожість із Богом. Ця схожість має розвиватися протягом нашого життя.

Святе Письмо каже, що ми створені на образ і подобу Бога. Перше означає, що ми схожі на Бога, тобто що в нас є певне начало Вічності, щось понад часом. Друге — те, що ми можемо розвивати в собі ці сили, ставатися, відбуватися.

Як зберегти цю гідність? Якими принципами керуватися, щоб не знищити людину?

Питання дуже широке і його можна розглядати в різних площинах — соціальній, публічного життя; можна говорити про різні державні інституції, різні закони, покликані берегти людське життя. Натомість є один першочерговий принцип. Якщо він буде реалізований — гадаю, його більш ніж достатньо, щоби зберегти людське життя. Цей принцип — любов, тобто бажання добра, бажання зберегти в кожній людині (зокрема, в собі) ці начала. Як каже Святе Письмо, любов є виконанням Закону. Це наше покликання: берегти те, що в нас вкладено, вміти його правильно прийняти, використати цей потенціал і реалізовувати його так, щоб і в інших людях шанувати їхнє вічне духовне начало.

А щодо держави — є спеціальні інституції,  законодавство, різноманітні санкції та покарання за порушення цього законодавства.

Повністю розмову з о. Русланом Михалківим можна подивитися тут.