У своєму Апостольському листі від 2010 року «Verbum Domini» Бенедикт XVI запропонував огляд основних кроків Lectio divina — молитовного читання Святого Письма.
Ось що він написав:
«Воно починається з читання (lectio) тексту, яке приводить до бажання зрозуміти його справжній зміст: що говорить біблійний текст сам собою? Без цього завжди є ризик, що текст стане приводом ніколи не виходити за межі власних уявлень.
Далі йде медитація (meditatio), яка ставить питання: що біблійний текст говорить нам? Тут кожна людина, як окрема особа і як член спільноти, повинна дозволити себе зворушити, дати кинути собі виклик.
Після цього йде молитва (oratio), яка запитує: що ми кажемо Господу у відповідь на Його слово? Молитва як прохання, заступництво, подяка і хвала — це основний спосіб, за допомогою якого слово змінює нас.
Нарешті, lectio divina завершується спогляданням (contemplatio), під час якого ми приймаємо як дар Божий Його власний спосіб бачення та судження про дійсність, і запитуємо себе: якого навернення розуму, серця та життя вимагає від нас Господь?
…Споглядання має на меті створити в нас справді мудре і проникливе бачення реальності, як її бачить Бог, і сформувати в нас “задум Христовий” (1Кор 2, 16). Слово Боже постає тут як критерій розпізнавання; воно “живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця” (Євр 4, 12).
Варто також пам’ятати, що процес lectio divina не завершується, доки не дійде до дії (actio), яка спонукає віруючого зробити своє життя даром милосердя для інших».