Нові члени Ради кардиналів: хто вони?

Призначення Папою Франциском п’ятьох нових кардиналів, які будуть консультувати його з питань управління Церквою, спрямоване як на омолодження дорадчого органу, який він створив у 2013 році для реформування Римської курії, так і на просування його бачення Церкви.

До нових членів Ради кардиналів належить кардинал Жан-Клод Оллеріш, генеральний релятор Синоду про синодальність і близька довірена особа Папи.

Протягом останніх кількох років кардинал-архиєпископ Люксембурга зробив низку суперечливих заяв. Минулого року він закликав до перегляду вчення Церкви про гомосексуалізм, а у 2019 підтримав рукоположення одружених чоловіків. У 2020 році він сказав газеті «La Croix», що він відкритий до питання свячення жінок. Трохи більше року тому, коли COVID-19 ще домінував у газетних заголовках, він підтримував перевірку вакцинаційних паспортів у храмах.

Під час понтифікату Папи Франциска кардинал Оллеріш піднявся кар’єрними сходами і став одним із найвпливовіших прелатів сучасності. У 2018 році він замінив кардинала Райнгарда Маркса на посаді президента Комісії єпископських конференцій Європейського Союзу. Як генеральний релятор Синоду про синодальність, він відповідає за керівництво багаторічною асамблеєю, яка викликала занепокоєння через очевидний наголос на слуханні прихильників гомосексуальних стосунків, жіночого священства і одруженого духовенства. У січні він сказав, що критики Синоду бояться «Церкви у русі» і «знають, що вони не зможуть зупинити» процес.

Рада кардиналів, що складається з дев’яти членів, була створена через місяць після обрання Папи Франциска у 2013 році, щоб консультувати його, в першу чергу, щодо реформи Римської курії, одного з головних повноважень, наданих йому його братами-кардиналами.

Але протягом останніх років дехто вважав, що цей орган втратив актуальність, особливо після минулорічної публікації Апостольської конституції «Praedicate Evangelium». Спочатку передбачалося, що Рада матиме представників з усіх континентів, але цей процес також загальмувався втратою членів, більшість з яких не були замінені, — включно з покійним кардиналом Джорджем Пеллом, який залишив Рим у 2017 році, щоб захистити себе від фальшивих звинувачень у сексуальних зловживаннях. Внаслідок цього, протягом кількох років Рада складалася з шести членів замість дев’яти. 

Крім вже згаданого кардинала Оллеріша до оновленого складу Ради кардиналів належать: Жеральд Лакруа, архієпископ Квебеку, Сержіо да Роша, архієпископ Сан-Салвадор-да-Баїя, Хуан Хосе Омелья, архієпископ Барселони, а також Фернандес Верґес Альсаґа, президент Губернаторства Держави-Міста Ватикану. Вони долучилися до трьох кардиналів, які були членами Ради з самого початку: це кардинал П’єтро Паролін, архієпископ Бомбея Освальд Ґрасіас та архієпископ Бостона Шон Патрик О’Меллі. Архієпископ Кіншаси, кардинал Фрідолін Амбонґо Бесунґу, у 2020 році замінив свого конголезького попередника, кардинала Лорана Монсенґво Пасінья.

Троє членів Ради покинули свої посади після того, як минув їхній п’ятирічний термін: це кардинал Оскар Родріґес Марадьяґа, скандальний почесний архієпископ Тегусігальпи (Гондурас), який раніше координував Раду; кардинал Райнгард Маркс з Мюнхена, один із головних архітекторів надзвичайно суперечливого «Синодального шляху» німецької Церкви; і кардинал Джузеппе Бертелло, попередник кардинала Верґеса.

Впливові позиції

Окрім кардинала Оллеріша, інші члени Ради також уже займають впливові посади. 

63-річний кардинал Серджіо да Роша є президентом єпископської конференції Бразилії з 2015 року та був головою Латиноамериканської єпископської ради з питань покликань і служінь. Він брав участь у Синоді про сім’ю 2015 року та був генеральним релятором Синоду про молодь 2018 року, підсумковий документ якого був названий «надзвичайно позитивним щодо ЛГБТ» і використовувався як орієнтир для Синоду про синодальність.

У 2021 році кардинал відслужив на прохання ЛГБТ-груп Месу в пам’ять про вбитих представників ЛГБТ-спільноти. Правозахисні групи заявили, що вони були здивовані Месою та привітали той факт, що кардинал да Роша використав термін «ЛГБТІ+».

Кардинал, якого Франциск підніс до Колегії кардиналів у 2016 році, має багато інших поглядів, що відповідають його понтифікату: він рішуче підтримує турботу Франциска про творіння, проводить вихідні у найбідніших районах Сан-Сальвадору та публічно виступає проти абортів. У 2001 році Йоан Павло ІІ призначив його єпископом-помічником, і дехто вважає його папабілем.

Кардинал Жеральд Лакруа також брав участь у Синоді про молодь, де закликав Церкву працювати краще, поліпшуючи обізнаність про сексуальність, афективність і тіло.

Місіонер Інституту Пія Х, який провів дев’ять років у колумбійській зоні бойових дій, він сказав, що на його думку Папа Франциск «є пророком», який «веде Церкву туди, де вона має бути. Він очищає Церкву». Беручи участь у Синоді про сім’ю 2015 року, кардинал Лакруа сказав: «Мені подобається такий спосіб розпізнавання. Я дуже радий бачити, що це відбувається сьогодні. Це справді назавжди змінить Церкву. Це — новий світ».

Кардинал також був співголовою Комітету з питань життя та сім’ї Конференції єпископів Канади. Бенедикт XVI призначив його єпископом у 2011 році, а Франциск підніс його до сану кардинала у 2014 році.

«Класичний вибір Франциска»

Кардинал Хуан Хосе Омелья протягом року служив місіонером у Демократичній Республіці Конго. З тих пір, як Йоан Павло ІІ призначив його єпископом-помічником у 1996 році, він керував трьома дієцезіями та служив апостольським адміністратором у ще двох. З 2020 року він є головою Конференції єпископів Іспанії, з 2014 — членом єпископського дикастерію, що дає йому вплив на майбутнє церковного керівництва в Іспанії. Папа Франциск призначив його до Колегії кардиналів у 2017 році.

Кардинал Омелья сказав, що після Другого Ватиканського собору Церква забажала «бути самарянською Церквою», супроводжуючи стражденних людей світу. Він також вважає, що Церква має «об’єднати інституції для загального блага, щоб ніхто не почувався відкинутим».

У 2017 році папський біограф Остін Айвері назвав кардинала Омелью «класичним вибором Франциска» за його зосередженість на відкинутих і бідних. Кардинал також погодився з суперечливим Апостольським листом Папи про сім’ю «Amoris Laetitia», оскільки, за його словами, у такі моральних проблемах «не все чорне і біле», і «робота з супроводу є життєво важливою». Він також виступив проти чотирьох кардиналів, які надіслали до Ватикану листа у формі «dubia» («сумніви»), де просили Папу публічно роз’яснити ключові моральні проблеми у напоумленні. «Послух Папі означає ходити з ним, — сказав він. — Публічна боротьба не є ані доречною, ані повчальною для люду Божого».

78-річний кардинал Фернандес Верґес Альсаґа, іспанський прелат із Саламанки, був висвячений на священика Легіону Христа в 1969 році. Він мав довгу кар’єру у Римській курії, вперше ставши помічником у Конгрегації у справах ченців у 1972 році та займаючи кілька посад в інших дикастеріях і департаментах. У 2013 році Папа Франциск призначив його генеральним секретарем Губернаторства Міста-Держави Ватикан.

У жовтні 2020 року він призначив його до складу комісії з п’яти осіб на чолі з кардиналом Кевіном Фарреллом для моніторингу контрактів, на які з міркувань безпеки не поширюються нові антикорупційні норми. У 2021 році він замінив кардинала Бертелло на посаді президента Губернаторства Держави-Міста Ватикану, а у 2022 році Папа Франциск зробив його кардиналом.

Рада кардиналів збирається щокілька місяців, і її зустрічі тривають два-три дні. Під час останнього засідання у грудні Рада обговорювала Синод про синодальність, захист неповнолітніх та нещодавню Конференцію Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату. Наступне засідання заплановане на 24 квітня.

Переклад CREDO за: Едвард Пентін, National Catholic Register