Вересень — ще один марійний місяць у церковному календарі. Він відзначений святом Народження Божої Матері та спомином Скорбот, яких Вона зазнала протягом хресних страждань свого Сина.
Цей місяць виразно демонструє нам парадоксальну нерозривність таких відмінних аспектів материнства, як щастя й горе, біль і розрада, радість і смуток. Ці аспекти ми нерідко бачимо у приватних об’явленнях Богородиці та чудесах, що стаються за Її заступництвом: Вона застерігає і втішає, плаче й усміхається, рятує і вказує дорогу до мучеництва.
Цього місяця звернімо свою увагу на марійні чудеса та об’явлення хоч і не такі відомі, як Фатіма, Лурд чи Ля Салетт, проте так само варті того, щоби про них знати.
1.Діва Марія Милосердна з Кобре (8 вересня)
Приблизно 1608 року двоє братів-індіанців, Родріґо і Хуан, а також десятилітній хлопчик-раб (теж на ім’я Хуан, через що учасники цієї історії дістали простонародне прізвисько «три Хуани»), вирушили човном до затоки Ніпе по сіль. Поки вони пливли, розгулявся сильний шторм, і малий Хуан, що носив на собі медальйон із зображенням Богородиці, почав благати Її про допомогу. Чоловіки долучилися до його молитви. Раптом небо прояснилося і шторм розвіявся, ніби його й не було. Пасажири врятованого човна побачили дивний предмет, що плавав у воді, і стали веслувати до нього. Спершу вони подумали, що то якийсь птах; але, наблизившись, зрозуміли, що це статуя Діви Марії, яка однією рукою тримала Немовля Ісуса, а в іншій стискала золотий хрест. На подив «трьох Хуанів», статуя була абсолютно сухою. Вона була прикріплена до дошки з написом «Yo Soy la Vírgen de la Caridad», тобто «Я — Діва Милосердя».
Однак на цьому чудеса, пов’язані зі статуєю, не закінчилися. Спочатку для неї збудували невелику каплицю в Барахаґуа, потім перенесли до храму в Ель-Кобре, але і там, і там із нею відбувалися дивні речі: ночами статуя… зникала, а потім поверталася на своє місце, незважаючи на замкнені двері. Це повторювалося, аж доки місцева дівчинка, яка збирала квіти й ганялася за метеликами, випадково не натрапила на статую на вершині невеликого, нічим не примітного пагорба. Мешканці Ель-Кобре вирішили, що так Богородиця вказує на бажане місце перебування статуї. І справді, після того, як на пагорбі збудували храм і перенесли до нього статую, її мандрівки припинилися.
2.Діва Марія Коромото (11 вересня)
Наприкінці XVI століття, коли на території сучасної Венесуели було засноване місто Ґуанаре, місцеве плем’я коспесів, опираючись євангелізації, втекло у джунглі. Саме там через кілька десятиліть відбулося перше (однак не останнє) на цих землях об’явлення Діви Марії. 1652 року Богородиця об’явилася вождю племені коспесів на ім’я Коромото і його дружині. Звернувшись до них їхньою рідною мовою, Марія сказала: «Йдіть у білий дім і просіть їх лити воду на ваші голови, щоб вознестися на небо», і сказала, що сам Коромото і все його плем’я мають прийняти хрещення. Коромото виконав Її вказівку лише частково: пройшовши коротку катехизацію, деякі члени його племені справді охрестилися; однак він сам не наважувався на це, побоюючись, що за нової віри його вже не визнають вождем. Коромото втік у глухі джунглі й оселився в курені; однак Діва Марія знову прийшла до нього. Він намагався стріляти у видіння, та зброя просто випадала у нього з рук. Після того, як Вона зникла, у руці Коморото залишився невеликий образ Богородиці з Немовлям Ісусом. Це переконало його у необхідності скоритися Божій волі. Коромото прийняв Таїнство хрещення, і вже під іменем Анхель дожив глибокої старості, присвятивши своє подальше життя проповідуванню Євангелія.
3.Богородиця зі Срібною Стопою (20 вересня)
1284 року Діва Марія врятувала французьке місто Тул від підлого нападу ворогів. Як свідчить легенда, у цьому місті віддавна вшановували кам’яну статую Богородиці, що стояла при вході до храму: і вдень, і вночі біля неї горіли свічки, а люди, що молилися перед нею, зцілювалися від хвороб. Однак справжньої слави ця статуя зажила після чуда, що сталося ось як: одного разу місцева жінка на ім’я Хелвід молилася в соборі за душі своєї померлої доньки і чоловіка. Раптом їй об’явилася Діва Марія, яка звеліла жінці негайно піти розшукати чоловіка на ім’я Рімерт, що був сторожем однієї з невеликих міських брам, і попередити його: ворог планує увійти до міста з цього боку, спалити будинки і залити кров’ю вулиці. Коли жінка прибігла до Рімерта, він сказав їй, що мав таке саме видіння, і додавши: статуя Богородиці біля храму має ворухнути ногою, щоб переконати інших містян у правдивості цих слів.
Почувши свідчення Рімерта і Хелвід, мешканці Тула збіглися до храму, щоб побачити чудо, — але ноги статуї були, як і раніше сховані, під складками одягу. Тоді вони почали брати їх на кпини, ображати і висміювати їхні «безглузді тлумачення сновидінь» — і у відповідь на ці жорстокі слова статуя раптом ворухнулася, а з-під її одягу визирнула ціла боса ступня Богородиці. Подякувавши Марії, налякані містяни побігли готуватися до бою, що було саме вчасно: ворог уже стояв біля воріт; але, завдяки божественному попередженню, люди змогли дати йому гідну відсіч. Після цього мешканці Тула виготовили зі срібла вишуканий черевичок і взули у нього статую, яка від цього дня почала називатися Богородицею зі Срібною Стопою.
На жаль, оригінальну статую Діви Марії знищили під час французької революції. Пізніше її замінили сучасною копією, але й вона не вціліла, її викрали у 1980-ті роки.
4.Богородиця Волсінґемська (24 вересня)
Культ Діви Марії Волсінґемської, на честь якої названо Персональний ординаріат для колишніх англіканських священників, що перейшли в католицизм, сягає корінням глибокого середньовіччя. Згідно з переказами, 1061 року саксонська аристократка, леді Рішельдіс де Фаверше, що мешкала у Волсінґемі (Норфолк), мала об’явлення Діви Марії. Під час містичного екстазу Богородиця перенесла жінку до Назарета й показала їй дім, де колись мешкало Святе Сімейство і в якому відбулося Благовіщення. Леді Рішельдіс отримала настанову побудувати копію цього дому у своєму селі. Жінка виконала доручення Богородиці, й це місце, яке почали називати «Святим домом», швидко набуло популярності серед паломників. Із часом простий дерев’яний дім перетворився на санктуарій, і до початку сумнозвісного правління Генріха VIII він став одним із найбільших релігійних центрів не лише Англії, а й усієї Європи. Однак після початку англійської реформації, одним із наріжних каменів якої було закриття монастирів і конфіскація майна Церкви, його спіткала сумна доля: одинадцятьох мирян і субпріора стратили за звинуваченням у змові, будівлю пограбували й закрили, а чудотворну статую Діви Марії вивезли до Лондона. Лише у ХХ столітті Волсінґем відродився і почав своє друге життя як святиня і паломницький центр.
5.Діва Марія з Бомона (30 вересня)
Маленький середньовічний храм зі скромною статуєю Богородиці в Бомоні (Франція) відомий тим, що сюди любила приходити свята Жанна д’Арк. Вона відвідувала його щосуботи, а по змозі й протягом тижня, приносячи свічки і квіти до статуї Марії — відстань від Бомона до Домремі, рідного села Жанни, становить близько двох миль. Саме тут і сталося чудо, яке стало відправною точкою шляху юної селянки до мученицького вінця і до вічної небесної слави. У цьому храмі Жанна ввірила долю Франції Марії, Цариці Неба і Землі, — а у відповідь почула заклик узяти до рук зброю і боронити батьківщину, щоб визволити її від англійців.
Вірність Діві Марії з Бомона свята Жанна пронесла через усе своє коротке життя: під час судового процесу вона розповіла, що часто бігала до неї молитися, коли батьки думали, що дочка працює у полі. Коли під час реставрації зі стін храму видалили шари старої фарби, під ними виявили зображення білявої та блакитноокої дівчини у молитовній позі, вбраної у чоловічий одяг. Хоча простенький малюнок, зроблений, імовірно, ще за її життя, не дає нам точного опису зовнішності Жанни, та він служить підтвердженням того, що саме у цих стінах сталося чудо, яке і досі захоплює не лише вірних католиків, а й письменників та митців.
фінансово.
Щиро дякуємо!
