Аналізуючи події останнього тижня, ватиканіст Андреа Ґальярдуччі у своєму блозі Monday Vatican розмірковує, чому перехідний період понтифікату Лева XIV триватиме довше, ніж очікували спостерігачі, і придивляється до ознак, які могли би вказувати на його подальший напрямок.
Рішення Папи Лева XIV повернути відправу Меси Вечері Господньої у Великий Четвер до кафедральної базиліки святого Йоана на Латерані — це ще один цілеспрямований крок нового папи до відновлення традиційних папських звичаїв.
Відновлюючи як цю, так й інші практики, Лев XIV поновлює зв’язок Папи з Римською дієцезією, який, як вважається, ослабнув за часів Папи Франциска.
Важливо, що дії Лева XIV — це не пряме заперечення Франциска, а свідоме повернення до традиції. Уникаючи суперечок, Лев XIV зміцнює наступництво і шанує ініціативи свого попередника, навіть коли повертає Церкву до встановлених норм.
Вибір Лева XIV, наприклад, носити традиційне папське вбрання, підкреслює його відмову від винятковості і відданість відновленню традицій. Ці дії підкреслюють його намір служити Церкві, підтримуючи шановані часом символи і практики.
Питання зв’язку з Римом було вирішальним.
Спочатку Лев XIV відновив центральний сектор Римської дієцезії, юридично ліквідований Франциском, який не хотів, щоб один сектор виглядав важливішим за інші. Тепер він вирішив відновити відправу Великого Четверга у Латеранському соборі — звичай, якого Франциск уникав на користь своєї персональної практики, набутої під час перебування в Буенос-Айресі, де він служив Месу Великого Четверга для в’язнів.
Коли Лев XIV повернеться жити в Апостольський палац, зв’язок із Римом ще більше зміцниться. Важливо розуміти, що римляни люблять бачити світло в папських апартаментах над площею святого Петра. Вони часто прогулюються там, щоб відчути близькість до понтифіка.
Це зникло під час понтифікату Папи Франциска, але повернеться з Левом XIV.
Тим часом очікувалося, що консисторій 7-8 січня ознаменує початок нового понтифікату. Однак тепер ознаки вказують на довший перехідний період, ніж передбачали навіть давні спостерігачі, включно зі мною самим.
По-перше, це звіти.
Видання «Messa in Latino» опублікувало чотири звіти, роздані кардиналам під час консисторію: один про синодальність (підготовлений кардиналом Маріо Греком); про реформи Курії (підготовлений кардиналом Фабіо Баджо); про доктрину (розроблений кардиналом Віктором Мануелем Фернандесом); і про літургійну реформу (написаний кардиналом Артуром Рошем).
Єдиним доповідачем, який ще не обіймає посади префекта, є кардинал Фабіо Баджо, і це призвело до припущень, що Папа пророкує йому світле майбутнє як голові Дикастерію цілісного розвитку людини (де він зараз обіймає впроваджену за дивних часів Франциска посаду заступника секретаря відділу мігрантів). Але, звісно, це лише припущення.
Одна особливо виразна річ полягає в тому, що Лев обрав для підготовки документів кардиналів, які мають тісні зв’язки з понтифікатом Папи Франциска.
Саме кардинал Грек просував синодальний процес, якого бажав Франциск, і фактично захищав його у своєму звіті на консисторії, хоча й обачно почав свій текст посиланням на верховенство Папи і його повну владу над самим процесом.
Кардинал Баджо був «людиною Франциска» з питань мігрантів та біженців. Його текст про реформу Курії демонструє передусім бажання охарактеризувати місіонерське бачення реформи — і інакше бути не могло, враховуючи, що Баджо сам є місіонером Конгрегації скалабрініанців.
Кардинал Фернандес, префект Дикастерю віровчення, був вірним і довіреним другом Папи Франциска. У своїй доповіді, присвяченій апостольському повчанню «Evangelii Gaudium», він особливо прагнув наголосити на тому, що пророчий поштовх понтифікату Папи Франциска ще не закінчився.
Нарешті, кардинал Рош, якого Франциск призначив префектом Дикастерію Божого культу, допоміг Папі запровадити жорсткі заходи проти відправ Мес у старому традиційному обряді. У своїй доповіді Рош захищав своє рішення, наголосивши, що розбіжності слід не «заморожувати», а радше рухати до єдності.
Є кілька причин, чому Папа міг обрати саме цих чотирьох спікерів.
Перший пункт надзвичайно практичний: вони очолюють Дикастерії, допомагають Папі в управлінні і представляють наступництво з попереднім понтифікатом. Їх виключення було би актом війни. Включення означає прагнення сопричастя.
Включення Папою цих кардиналів також відображає його стратегічну оцінку нинішньої Колегії кардиналів, оскільки він зважує вплив Папи Франциска, який залишається, поки Лев XIV веде Церкву через тривалий перехідний період.
Третій пункт дещо спекулятивний і доволі макіавеллістський, але, можливо, Лев хотів трохи висунути на передній план кількох дійових осіб, які могли б діяти проти його понтифікату з суто ідеологічних причин.
Четвертий, але не менш важливий пункт: це доступний людський ресурс, і Папа довірятиме вірності й добрій вірі кожної людини, доки щось не змусить його думати інакше.
Однак усе свідчить, що перехідний період буде тривалим.
Тим часом множаться чутки про майбутні зрушення у Курії. Кардиналу Майклу Черні, префекту Дикастерію сприяння цілісному розвитку людини, незабаром виповниться 80 років, і подейкують, що його замінить Баджо.
Дехто говорить про переїзд кардинала Жан-Клода Оллеріша у Рим, а інші чутки пророкують підвищення архієпископу Полу Річарду Ґаллагеру, «міністру закордонних справ» Ватикану.
Кардинал Курт Кох, префект Дикастерію сприяння християнській єдності, також досяг 75-річного віку і виходить на пенсію. Кардинали Фаррелл, Семераро і Рош теж наближаються до виходу на заслужений відпочинок (всім понад 75 років). Наприкінці року кардинал Ю Ген Сік теж увійде у список потенційних пенсіонерів.
Обговорюється реструктуризація Дикастерію у справах інститутів богопосвяченого життя, яку наразі очолюють префектка, сестра Сімона Брамбілла, і пропрефект, кардинал Анхель Фернандес Артіме.
Але схоже, що Фернандес Артіме відіграє дедалі більшу центральну роль, і ідея полягає у створенні «бікефального» Дикастерію з двома префектами: для монахинь-жінок і для монахів-чоловіків. Це було би «соломонівським» рішенням.
Втім, зміна поколінь теж має супроводжуватися реформами. Не кажучи вже про те, що Леву XIV доведеться вирішити кілька невирішених питань. Одним з них є «справа Беччу» про управління коштами Державного секретаріату. Лев XIV вирішив не втручатися в судовий процес, а погодитися з ходом справи, і рішення Лева нічого не робити вже призвело до деяких драматичних подій.
Остання з них — рішення промотора правосуддя Алессандро Дідді відмовитися від апеляції. Високий суд Ватикану не лише відхилив клопотання Дідді про апеляцію — він сам опинився під шквалом критики через серію прослуховувань, які вказали на його приватний контакт з особами, які чинили тиск на іншого свідка, монсеньйора Альберто Перласку.
Дідді зійшов зі сцени, суд вже продемонстрував, як має намір здійснювати правосуддя, і клімат у суді абсолютно новий. Тут також діє ефект Лева XIV.
Залишається побачити, чи зможе Папа поширити цей ефект на всі сфери.
фінансово.
Щиро дякуємо!
