Чи нормально всім усміхатися, коли в душі втома і злість?

Питання: Якщо у тебе в думках і почуттях усе «кипить», а ти ввічливо всім усміхаєшся,  — чи це нормально?

На запитання відповідає о. Микола Бистрицький, керівник Душпастирства молоді Кам’янець-Подільської дієцезії.

Якщо людина щось таке переживає, то вона переживає нормальне людське життя. Наприклад, собака гавкає, бо хоче гавкати; й перестане гавкати, тільки якщо його прогнати. Але навіть собака не будить свого хазяїна, поки той спить, а лише коли бачить, що він уже прокинувся. Йому хочеться, але він себе стримує. На жаль, є люди — я зустрічаю їх щодня, — які абсолютно відмовляються себе хоч у чомусь стримувати. Основний рушій їхнього життя — «я хочу». Це найперша ознака людської незрілості, інфантильності. Така «дитина» вже, можливо, фізично виросла, накачала біцепси, навіть заробила грошей на машину, квартиру і може похвалитися кількістю підписників в Інстаграмі. Але при цьому так ніким і не стала, залишившись дитиною.

Щоби стати кимось, потрібно не емоціями керуватися, а завжди оцінювати ситуацію розумом. І коли всередині «кипить», а розум каже «не варто», й ти маєш силу якось протистояти своїм емоціям, і попри «кипить» можеш нормально спілкуватися з людьми, навіть усміхнутися, — то або Бог дав тобі якийсь неймовірний дар, або ти — людина яка знає, що таке «внутрішня сталь».

У будь-якому разі, намагайтеся якось заспокоювати цю внутрішню «бурю». І нехай для вас не буде проблемою те, що попри усілякі «буревії» ви можете нормально спілкуватися з людьми. Бо це те, до чого ми всі маємо прагнути.

На запитання молоді о. Микола Бистрицький відповідав під час Дієцезіяльного дня молитви. Повністю відео дивіться тут.

Читайте також:
Чи хотіли би священники не відчувати сексуальності?
Що робити, коли зраджує чоловік?