Чому Церква виступає проти масонства?

Минулого тижня Дикастерій віровчення, відповідаючи на питання філіппінського єпископа, підтвердив давню позицію Церкви щодо масонства, зазначивши, що членство у масонських ложах неможливо поєднувати з католицькою вірою.

У документі, підписаному головою Дикастерію Віктором Фернандесом і Папою Франциском, сказано, що «активне членство віруючого у масонській організації заборонено через непримиренність між католицькою доктриною і масонством».

Дикастерій надіслав відповідного листа єпископу Хуліто Кортесу з дієцезії Думаґете, який попросив у Ватикану вказівок щодо того, як ставитися до «дуже значної» кількості філіппінських католиків, що належать до масонів, а також до «великої кількості його симпатиків і однодумців, переконаних, що між приналежністю до Католицької Церкви і членством у масонських ложах немає протиріч».

На додачу до цього, Дикастерій заохотив філіппінських єпископів проводити катехизацію, пояснюючи, чому католицизм і масонство несумісні.

Чому Церква виступає проти масонства?

Першим Папою, що засудив масонство, був Климент XII у 1738 році, але це вчення неодноразово повторювали й інші Папи протягом трьох століть. 

У буллі «In Eminenti» Климент прокоментував секретність масонських лож і «панування тяжких покарань» за порушення клятви збереження таємниці. Булла не надто заглиблювалася у конкретні заперечення проти масонських практик, але, ґрунтуючись на «певних знаннях і зрілих міркуваннях», дійшла висновку, що «всі розсудливі та чесні люди так само матимуть про них уявлення як про зіпсовані і збочені».

Майже 150 років потому Папа Лев XIII значно розширив це вчення Церкви у своїй енцикліці 1884 року «Humanum Genus». Енцикліка детально описує, чому масонство несумісне з католицизмом, і звинувачує масонів у «публічному та відкритому плануванні знищення святої Церкви» та дотриманні доктрин, які суперечать вченню Церкви.

За словами Папи Лева, масонство дотримується натуралізму, який полягає в ідеї, що «людська природа і людський розум мають над усім панувати й усім керувати». Він додає, що масони «заперечують, що будь-чого можна навчитися від Бога; вони не допускають жодної догми релігії чи істини, якої не може зрозуміти людський розум, ані будь-якого вчителя, якому слід вірити через його авторитет».

Енцикліка роз’яснює натуралізм масонства, зазначаючи, що люди будь-якої релігії можуть стати масонами, що релігія у них «вважається індиферентною річчю, бо всі релігії схожі», а це руйнує «всі форми релігії, а особливо католицької», яку, як єдину істинну, не можна розглядати як просто рівну іншим релігіям.

Лев ХІІІ каже, що масони бажають секуляризувати шлюб як просто цивільний договір, хочуть, щоби діти мали змогу самі обирати собі релігію, коли досягнуть повноліття, замість того, щоб отримувати належне релігійне навчання, і прагнуть, щоб уряди відмовлялися визнавати Бога. Він додає, що запропонована секуляризація спрямована на усунення з суспільства фундаментальних істин.

«Якщо це забрати, як того хочуть натуралісти та масони, відразу зникне розуміння того, що справедливо, а що ні, або на якому принципі ґрунтується мораль, — каже Папа. — Те єдине вчення про мораль, яке знаходить прихильність у секти масонів […] вони називають “громадянським”, “незалежним” і “вільним” — а саме таким, що не містить жодних релігійних переконань».

Які дії та практики масонів сприяють натуралізму і релігійному індиферентизму?

Масони не вважають масонство релігією; вони радше приймають у члени представників різних релігій, включно з ісламом, юдаїзмом і християнством. Однак масони мають вівтарі у своїх ложах, вони беруть участь у таємних ритуалах і читають молитви до загальної концепції Бога, якого вони часто називають «Великим Архітектором Всесвіту».

Ця практика сама собою сприяє релігійному індиферентизму, але масонство дуже децентралізоване і не дотримується якогось певного тексту, який проголошує всі релігії рівними. Однак, деякі відомі та впливові масони чіткіше сформулювали підтримку релігійної індиферентності.

Альберт Пайк, що був повновладним великим керівником вищої ради південної юрисдикції Шотландського масонства наприкінці 1800-х років, написав книгу під назвою «Мораль і догма», яка була дана масонам 14-го ступеня під цією юрисдикцією. Його твори встановлюють зв’язки між різними релігіями та пропагують індиферентизм.

«Ми не недооцінюємо важливість будь-якої правди, — каже Пайк. — Ми не промовляємо жодного слова, яке би представник будь-якої віри міг вважати нешанобливим. Ми не говоримо [мусульманину], що для нього важливо лише вірити, що є лише один Бог, і що абсолютно несуттєво, чи був [Мухаммед] його пророком. Ми не говоримо єврею, що Месія, якого він очікує, народився у Вифлеємі майже дві тисячі років тому; і що він єретик, тому що у це не вірить. І так само ми не кажемо щирому християнину, що Ісус із Назарету був лише такою ж людиною, як ми, або що його історія — це нереалістичне відродження давнішої легенди».

Масонство також протягом століть використовувало свій політичний вплив у Європі та Америці, щоби підштовхнути секуляризацію суспільства і зменшити вплив Католицької Церкви.

Наприклад, у своїй енцикліці 1873 року «Etsi Multa» блаженний Папа Пій IX детально описав масонські політичні напади на Церкву в Італії, Швейцарії та Німеччині. Посилаючись на другий і третій розділи Книги Одкровення, він назвав масонські «обмани і махінації» «синагогою сатани».

В енцикліці йдеться про напади на католицьку освіту, зокрема на придушення діяльності Григоріанського університету у Римі. Щодо Швейцарії він говорить про ухвалення антикатолицьких законів, втручання держави у церковні справи та «насильницьке вигнання нашого шановного брата Гаспара, єпископа Хеврона і апостольського вікарія Женеви». У ньому також детально описано «розпочате переслідування» католиків і придушення релігійної свободи у Німецькій імперії, зокрема в Пруссії.

«Докладіть усіх зусиль, щоб захистити вірних, ввірених вашій опіці, від пасток і зарази цих сект, — закликає Пій духовенство. — Поверніть тих, хто на своє лихо до них приєднався. Особливо викривайте помилки тих, кого обманули, або тих, хто тепер стверджує, що метою цих темних товариств є лише суспільна користь, прогрес і взаємна вигода».

Пій ІХ додає, що ці укази стосуються «не лише масонських груп у Європі, але також і в Америці та інших регіонах світу».

У 2007 році в Мексиці Велика масонська ложа Мексиканської долини боролася проти влади Церкви над своїми школами та засобами комунікації. Видатні масони відіграли важливу роль у мексиканській революції та інших латиноамериканських революціях, що зменшили суспільний вплив Церкви.

Що канонічне право говорить про масонство?

До 1983 року Кодекс канонічного права прямо вказував, що якщо католик приєднується до масонів, це тягне за собою автоматичне відлучення, яке може бути скасоване лише Святим Престолом. Це стосувалося не лише масонів, але й будь-якої групи, що займається змовами проти Церкви.

«Ті, хто вступають до масонських сект чи інших подібних об’єднань, що займаються махінаціями проти Церкви чи законної цивільної влади, потрапляють під екскомуніку, зарезервовану за Апостольським Престолом», — йдеться у каноні 2335 Кодексу канонічного права 1917 року.

Видання Кодексу канонічного права 1983 року уникає конкретної згадки про масонство та не згадує про автоматичну екскомуніку, але зберігає заборону на приєднання до будь-яких груп, які готують змови проти Церкви.

«Людина, що приєднується до об’єднання, яке плете змову проти Церкви, має бути покарана справедливою карою; той, хто сприяє такому об’єднанню або обіймає у ньому посаду, має бути покараний інтердиктом», — йдеться у каноні 1374 чинного Кодексу канонічного права.

Незважаючи на те, що новий канон прямо не згадував масонів, Конгрегація віровчення того ж року оприлюднила декларацію про масонство, уточнюючи, що незважаючи на зміну формулювання, у протидії Церкви масонству не було жодних змін, і що приєднання до будь-якої масонської організації досі є тяжким гріхом, який забороняє приступати до Причастя.

«Тож негативне судження Церкви щодо масонських асоціацій залишається незмінним, оскільки їхні принципи завжди вважалися несумісними з доктриною Церкви, і тому членство в них залишається забороненим, — сказано у документі. — Вірні, які вступають до масонських товариств, перебувають у стані тяжкого гріха і не можуть приймати святе Причастя».

Переклад CREDO за: Тайлер Арнольд, CNA