Група з 90 католицьких священників, вчених і авторів опублікувала синівське звернення до кардиналів і єпископів із закликом негайно заборонити застосування «Fiducia Supplicans» у своїх дієцезіях, а також попросити Папу Франциска «терміново відкликати» документ.
Про це повідомляє американський ватиканіст і журналіст Едвард Пентін. Автори синівського звернення також запрошують душпастирів, духовенство, науковців, професорів, лікарів та інших кваліфікованих осіб з усього світу додати свої підписи.
Для цього потрібно вказати своє ім’я, кваліфікацію, посаду та місцезнаходження і надіслати відповідні дані на filialappeal@gmail.com. Збір підписів триватиме до 15 лютого. Остаточний список усіх підписантів буде опубліковано 17 лютого.
У заяві (повний текст якої подано нижче), оприлюдненій 2 лютого, у свято Стрітення Господнього, підписанти стверджують, що декларація, яка схвалює нелітургійні благословення одностатевих пар та інших осіб, що живуть у стосунках, не згідних зі вченням Церкви, є «прямою опозицією» традиційній доктрині Церкви про шлюб, незважаючи на її твердження про протилежне.
Звертаючи увагу на те, що цілі єпископські конференції, священницькі братства та інші групи публічно виступили проти ватиканської декларації з моменту її опублікування 18 грудня, підписанти кажуть, що «ніколи в історії Католицької Церкви документ Римського Магістеріуму не зазнавав такого сильного відторгнення».
Вони також зазначають, що документ був натомість «дуже прихильно сприйнятий тими єпископатами та прелатами, які десятиліттями відкрито виступали за зміну доктрини про сексуальну мораль».
Підписанти критикують декларацію за те, що запропонована нею форма душпастирства «не відповідає доктрині», натомість [декларація] навчає «іншої доктрини». Вони наголошують, що традиційну доктрину Церкви слід вважати непомильною і незмінною, оскільки вона «підтверджена Святим Письмом і Традицією» і є «доктриною природного закону, яка не допускає жодних змін».
Підписанти зазначають, що благословення є «природним знаком схвалення того, що благословляється», і вони не згодні зі спробами декларації провести розрізнення між «парою» та «союзом», оскільки «пара є парою через союз, що дає їй існування». Вони також стверджують, що наполягання декларації на тому, що благословення не має бути літургійною церемонією, «не змінює природи акту, оскільки центральний та істотний жест залишається».
Автори звернення попереджають, що такі благословення передають світові, нібито такі стосунки тепер «прийнятні для Бога» і що Католицька Церква «нарешті еволюціонувала і тепер приймає гомосексуальні союзи та позашлюбні зв’язки».
Таким чином, стверджують вони, широке неприйняття документа Церквою є цілком виправданим; а от що «безумовно не виправдано», так це те, що кардинали і єпископи «зберігають мовчання», тим самим дозволяючи посилити серйозний публічний скандал, пов’язаний з помилкою, що походить від Святого Престолу.
Підписанти наголошують, що від цього скандалу страждають передусім «малі, прості вірні» обурені, які не мають способу зорієнтуватися і захиститися від цієї плутанини. Тому вони «палко благають» кардиналів і єпископів виконати два завдання: «негайно заборонити застосування цього документа» у своїх дієцезіях і попросити особисто Папу «терміново відкликати цей злощасний документ», який завдає серйозної шкоди.
Автори звернення роблять висновок, що Папа «терміново потребує братнього напоумлення» в надії, що він «врятує свій понтифікат і власну особу від плями, яка інакше могла би назавжди тяжіти над ним не лише в історії, але й у вічності».
Подаємо повний текст звернення:
Синівський заклик
до всіх кардиналів і єпископів Католицької Церкви
Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства!
Ми, католицькі священники, науковці та автори, що підписалися нижче, звертаємося до вас з приводу останнього документа, опублікованого Дикастерієм віровчення — «Fiducia Supplicans», який викликав такий скандал у Церкві під час останнього Різдва.
Як відомо, відповідна частина світового єпископату практично відкинула його через очевидний розрив зі Святим Письмом і Традицією Церкви. Двадцять єпископських конференцій, десятки окремих прелатів і навіть кардинали, наділені найвищими посадами, такі як кардинал Мюллер і кардинал Сара, недвозначно засудили його. Так само вчинили Братства католицького духовенства у Великій Британії, США та Австралії. Ще ніколи в історії Католицької Церкви документ Римського Магістеріуму не зазнавав такого сильного відторгнення.
Справді, незважаючи на чітке підтвердження традиційної доктрини Церкви про подружжя, виявляється, що душпастирська практика, яку допускає документ, прямо їй суперечить — настільки, що документ був дуже прихильно сприйнятий тими кількома єпископатами та прелатами, які десятиліттями відкрито виступали за зміну доктрини про сексуальну мораль. Очевидно, що практичне послання цієї нової декларації набагато більше відповідає програмі та ідеям тих, хто хоче змінити доктрину, ніж самій доктрині, яку документ стверджує, що залишив недоторканою.
Документ фактично намагається запровадити поділ між доктриною та літургією з одного боку та пастирською практикою з іншого. Але це неможливо: насправді душпастирство, як і будь-яка діяльність, завжди передбачає теорію, і тому, якщо душпастирство виконує щось не відповідне доктрині, значить, насправді воно пропонує іншу доктрину.
Благословення подружжя («літургійне» чи «пастирське») є, так би мовити, природним знаком. Конкретний жест говорить про щось природним чином, а тому має натуральний і негайний комунікативний ефект, який неможливо штучно змінити вербальними застереженнями. Говорячи універсальною мовою людства, благословення завжди передбачає схвалення того, що благословляється.
Отже, конкретний знак, який дає таке благословення перед цілим світом, полягає в тому, що, згідно з Католицькою Церквою, «неврегульовані пари», як позашлюбні, так і гомосексуальні, тепер будуть прийнятні Богом саме у формі союзу, що специфічно визначає їх як «пару». Також немає сенсу відділяти «пару» від «союзу», як це намагався зробити кардинал Фернандес, оскільки пара є парою через союз, який забезпечує її існування.
Той факт, що інші суттєві та неістотні обставини — час, місце чи оздоби, такі як квіти та весільний одяг, — виключаються з акту [благословення], не змінює природи самого акту, оскільки центральний та істотний жест залишається. Крім того, всі ми з досвіду знаємо, чого варті такі «обмеження» і скільки вони тривають.
Справа в тому, що священник уділяє благословення двом людям, які репрезентують себе як пару у сексуальному сенсі, і як пару їх визначають їхні об’єктивно гріховні стосунки. Тому — незалежно від намірів і тлумачень документа чи пояснень, які священник може спробувати дати — ця дія буде видимим і відчутним знаком іншої доктрини, яка суперечить традиційній доктрині.
Пам’ятаймо, що традиційну доктрину з цього питання слід вважати непомильною, оскільки вона однозначно підтверджена Святим Письмом і Традицією, універсальною і безперервною, ubique et semper. Варто також пам’ятати, що це доктрина природного права, яка не допускає жодних змін.
На практиці вірні навіть не знатимуть про ті тонкі теоретичні обґрунтування, які запроваджує Декларація, а тим більше про ті, які були додані у нещодавньому роз’ясненні до неї. Послання, яке фактично запустили у світ, і яке люд Божий і весь світ неминуче сприйматиме і вже сприймає, полягає в тому, що Католицька Церква нарешті еволюціонувала і тепер приймає гомосексуальні союзи, — і, ширше, позашлюбні зв’язки.
Ця ситуація повністю виправдовує рішучу незгоду [з декларацією] такої кількості єпископських конференцій, такої кількості прелатів, такої кількості вчених і такої кількості простих мирян. Що у цьому контексті, безумовно, не виправдано, — особливо для кардинала чи єпископа, — то це мовчати, оскільки скандал, який уже стався, є серйозним і публічним, і якщо його не зупинити, він обов’язково посилюватиметься й надалі. Загроза не стає меншою, а стає серйознішою, оскільки помилка походить від Римського Престолу, і вона шокує всіх вірних, а насамперед малих, простих вірних, які не мають способу зорієнтуватися та захистити себе у цій плутанині: «А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.» (Мт 18,6).
Пастирі та всі ті, хто має певну відповідальність у Церкві, були поставлені як вартові: «Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового» (Єз 33 6).
У світлі всього, сказаного вище, ми щиро просимо вас:
- Наслідуйте відважний приклад багатьох братів-єпископів у всьому світі: будь ласка, негайно забороніть застосування цього документа у вашій дієцезії.
- Будь ласка, попросіть безпосередньо Папу терміново відкликати цей злощасний документ, який суперечить як Святому Письму, так і вселенській і безперервній Традиції Церкви, і який явно породжує серйозний скандал.
У цю важку хвилину чітке слово правди було би найкращим прикладом вашої вірної та відважної відданості ввіреному вам люду Божому, знаком вірності правдивій місії папства і водночас найкращою допомогою для самого Папи, красномовним «братерським напоумленням», якого він терміново потребує у цей останній і найбільш критичний період його понтифікату і, ймовірно, життя. Якщо діяти негайно, то ще є надія, що він може врятувати свій понтифікат і власну особу від плями, яка інакше могла би назавжди тяжіти над ним не лише в історії, але й у вічності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
