31 березня 2024 року католики римського обряду святкували Воскресіння Христове. В Україні великоднім дзвонам передував сигнал сповіщення про повітряну тривогу по всій території держави, а відтак — масований ракетний обстріл і атаки дронів.
Католики Львова готувалися йти на Резурекцію під гуркіт ракет і відгомін роботи ППО. Та, як писав св. Павло до римлян: «Хто нас відлучить від Христової любов? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» (Рим 8,35). Тож у храмах Львова на світанку неділі Христового воскресіння вірян не бракувало.
У львівській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії резурекційну Святу Месу очолив архієпископ Мечислав Мокшицький.
Літургія неділі Воскресіння традиційно розпочалася процесією довкола храму під урочисте биття дзвонів та спів «Алілуя», сповіщаючи місту і світу, що Христос воскрес із мертвих.
У проповіді митрополит зазначив:
— Недільний ранок провадить нас до порожнього гробу Спасителя. Коли ми приходимо на Резурекцію, то підтверджуємо факт Воскресіння і визнаємо нашу віру в те, що Ісус — живий і що Він переміг смерть, пекло і сатану. І хоча ніхто не бачив моменту воскресіння, але є ті, що зустріли Воскреслого. (…) Я думаю, що раз ми сьогодні тут, то це означає, що й ми зустріли у своєму житті Того, Котрий помер і воскрес. Ми зустріли Його живого у дуже конкретному життєвому досвіді. Цей досвід змінив те, як ми сприймаєсо світ і наш погляд на самих себе; на якість нашого життя, також і у вимірі вічності. Сьогодні це ми є свідками Воскресіння. Це ми сьогодні його проголошуємо. Це ми нашим свідченням будуємо у світі правду віри і несемо її туди, де її ще не прийняли або свідомо відкинули. (…)
Воскресіння — це підтвердження усього вчення Ісуса. Якби Ісус не воскрес, то в Його гробі спочивало би не лише тіло, але і все те, що Він звіщав. Але Він воскрес — і це означає, що Добра новина Христа живе! Ісусові можна довіряти! Його Євангелію можна довіряти, бо воно виходить поза межі смерті.
Це вже втретє Україна відзначає Великдень в умовах війни, але «як написано: За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз. Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим 8, 36‑39).