Християни часто можуть уявляти собі небеса як фізичний простір десь серед хмар — частково, через вплив стародавньої римської та грецької міфології.
У західній культурі є усталений образ небес як місця, де на білому троні сидить Бог, дивлячись на нас згори.
Проте Католицька Церква навчає, що небеса — це не фізичне місце.
Що таке небеса?
Катехизм Католицької Церкви розмірковує про природу небес у розділі про Господню молитву:
«Цей біблійний вираз [що єси на небесах] не означає якогось місця (“простору”), лише спосіб буття; не віддалення Бога, а Його велич. Наш Отець не перебуває десь “в іншому місці”; Він є “понад усім” тим, що ми можемо уявити собі про Його святість. Саме тому, що Він є Трисвятим, Він є дуже близько до серця покірного і розкаяного» (ККЦ, 2794).
Небеса — це спосіб буття, що не займає фізичного простору. Однак ми потребуємо людських слів, щоб спробувати описати те, що описати неможливо:
«Символ небес відправляє нас до таїнства Союзу, у якому ми проживаємо, коли молимося до нашого Отця. Отець перебуває на небесах, це — Його оселя; дім Отця є, отже, і нашою “батьківщиною”. З обіцяної землі вигнав нас гріх, і навернення серця чинить, що можемо повернути до Отця і до неба. А небо і земля возз’єднані у Христі, бо Син сам “зійшов із небес” і призводить до того, що ми піднімаємось туди з Ним, через Його Розп’яття, Воскресіння і Вознесіння» (ККЦ, 2795).
Ми можемо бачити проблиски раю на землі, коли дозволяємо Богу жити в наших серцях.
Потім ці проблиски вказують нам на наш кінцевий пункт призначення, яким є повне єднання з Богом:
«Коли Церква проказує молитву “Отче наш, що є на небесах”, вона сповідує, що ми — Народ Божий, який “разом з Ним перебуває на небі у Христі Ісусі” і життя якого “сховане з Христом у Бозі”, що ми водночас “зітхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашою, що з неба”: Християни “перебувають у плоті, проте не живуть згідно з плоттю. Вони живуть на землі, але вони — громадяни неба”» (ККЦ, 2796).
Добра новина полягає у тому, що небо — це не королівський палац на вершині хмар. Натомість це повне єднання з Богом, чия любов і милосердя оточуватимуть нас цілу вічність, водночас єднаючи нас з усіма, хто у єдності з Ним.