Хоча ми знаємо, що Бог святий, ми часто забуваємо, що Бог хоче, щоби ця святість поширювалася і на нас.
Бог хоче запросити нас у своє божественне життя, зробивши нас святими, як Він святий. Молитва Господня починається з прохання, яке нагадує нам про цей простий факт.
Катехизм Католицької Церкви роздумує над цією духовною реальністю у розділі про молитву «Отче наш»:
«У воді Хрещення ми обмились, освятились, оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога. В усьому нашому житті Отець кличе нас до освячення, і, оскільки через Нього ми у Христі Ісусі, Який став нам освяченням, Його слава і наше життя залежать від того, щоб Його Ім’я святилось у нас і нами. У цьому полягає невідкладність нашого першого прохання» (ККЦ, 2813).
Святий Кипріян говорить:
«Ким святиться Бог, коли Він освячує? Але оскільки Він сказав: “Тож будете мені святими, бо святий я, Господь” (Лев 20, 26), ми прагнемо і просимо, щоб ми, освячені у Хрещенні, могли витривати у тому, ким почали бути. І ми просимо про це щодня, бо щодня потребуємо освячення, щоб ми, які щодня зазнаємо невдачі, могли очистити свої гріхи через постійне освячення. Ми молимося, щоб це освячення тривало у нас».
Святий Петро Хризолог доповнює ці роздуми, наголошуючи на необхідності дозволити Божій святості увійти у наші щоденні дії:
«Ми просимо Бога освятити Його ім’я, яке своєю святістю спасає і освячує все створіння. Саме це ім’я дає порятунок загубленому світу. Але ми просимо, щоб ім’я Боже святилося у нас через наші дії. Бо ім’я Боже благословляється, коли ми живемо добре, але зневажається, коли чинимо зло. Як говорить апостол: “Бо, як написано, через вас ім’я Боже зневажається між поганами” (Рим 2, 24). Тож ми просимо, щоб, як ім’я Боже святе, так і ми могли мати Його святість у своїх душах».
Святість — це не те, що зарезервоване лише для Бога і Його канонізованих святих. Усі ми покликані вести святе життя і дозволяти Божій святості сяяти через нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
