Нам теж бракує вина радості

У Третю неділю Аденту — неділю «Радійте» (Gaudete) — пороздумуймо трошки над тим «вином радості», якого забракло молодятам у Кані.

Читаючи уривок із Євангелія від Йоана про весілля в Кані Галілейській, бачимо, як автор пише: у певний момент на бенкеті почало бракувати вина. Щоби зрозуміти насправді, чого ж там забракло, треба розглянути дещо глибше алегорію вина у Святому Письмі.

Вино, що звеселяє серце людини

Вже саме читання окремих книг дає змогу зрозуміти, що вино було чимсь вельми важливим у тодішній культурі. У Старому Завіті (окрім того, що вино становило важливу частину приношених жертв) воно було майже невід’ємним елементом буденності. Книга Сираха вказує на вино як на одну з найважливіших потреб кожної людини, а в Книзі Суддів вино назване напоєм, який людина бере з собою в дорогу. Також вино було своєрідним засобом розрахунків. Окрім того, його вважали символом радості — отож його не могло забракнути ні на весіллях, ні на похоронах, коли його завданням було втішити і зміцнити учасників обряду.

Натомість у Новому Завіті Христос перемінив вино у свою Кров. Це найкращий доказ того, що вино також було невід’ємним елементом святкування юдейської Пасхи. Словом, у Святому Письмі вино відіграє фундаментальну роль і воно було неодмінним, як вода — для сучасної людини.

Брак вина у Кані Галілейській, на весіллі, яке — за тодішніми звичаями — тривало шість днів, означало винятково некомфортну ситуацію для організаторів учти. Для молодої пари це було пов’язане з величезним соромом — зрештою, забракло того, що було незамінним елементом кожного бенкету! Без вина складно було уявити веселість, щоби свято було весіллям, — щонайменше не тому, що на безалкогольному весіллі неможливо радіти, але через те, що гості би швидше зайнялися пліткуванням, аніж приємним проведенням часу… Така ситуація негативно вплинула би, своєю чергою, на репутацію молодого подружжя, для якого було дуже важливим із якнайкращої сторони  представитись як парі у гроні запрошених.

Хто ти сам на цьому весіллі?

Пам’ятаючи, що Святе Письмо має понадчасовий вимір і є живим Словом Бога — а також беручи до уваги наратив св.Йоана, який вказує, що ця подія відбувається тут і тепер, — можна зробити висновок, що читач немовби запрошений увійти в цю сцену. Ба більше: він має стати учасником аналізованої євангельської сцени. Тож варто ототожнитися з кимось із героїв, аби краще зрозуміти суть усього уривку.

Мені як сучасній людині найпростіше ототожнитися з молодим, у певному сенсі бідним подружжям, якому в гостро болісний момент забракло вина, — бо й нас, подібно як тим молодятам, також часто чогось бракує. Це євангельське вино є символом наших браків і потреб, а також додатково звертає увагу, що того, що ми самі маємо, — замало, щоб увійти в життя, яке задовольняє повністю.

Людина від початків свого існування була недосконалою істотою, яка невпинно потребує чиєїсь допомоги. Інколи ми щось забуваємо або робимо неправильно. Починаючи зі стародавніх часів і аж до сучасності — ми потребуємо когось, хто помітить наші проблеми, розв’яже їх або принаймні скаже, до кого ми маємо з ними звернутися. Також і нині, попри те що як цивілізація ми набагато більше розвинені, — ми потребуємо, щоби хтось поніс наші нестачі і недоліки. Подібно як на весіллі в Кані, кимсь таким має бути Марія, яка неустанно заступається за нас, заступається в наших проблемах і звертає увагу свого Сина — щоб ми могли отримати від Нього те, чого насправді потребуємо.

Оце весілля, хоч відбулося в досить давні часи Христового життя на землі, показує нам, однак, фундаментальну істину. Марія, яка тоді помітила проблему браку вина, яке символізує щедрість духовних дарів, також бачить і всі наші внутрішні та зовнішні проблеми, переживання, недопрацювання. Вона — турботлива й відповідальна людина. Текст Євангелія каже, бо Божа Матір може нам допомогти не лише тоді, коли ми Її про це просимо, але також і коли Вона сама помічає те, чого ми в цю мить потребуємо, і ще до того, як ми проаналізуємо проблему, Вона вже заступається за нас у свого Сина.

Наша радість — прийняття Ісуса як Месії

Посередництво Марії пов’язане з Її благословенним материнством і має специфічний, материнський характер (хоча Марію не можна ставити нарівні зі Втіленим Словом).

Продовжуючи роздуми над сучасним «вином», якого бракує людині ХХІ століття, варто сягнути контекстів, у яких під час літургії з’являється текст, який говорить про весілля в Кані Галілейський. 

Богословський зміст Другої неділі Звичайного періоду вказує на те, що Христос об’являє свою божественність. Згідно з гомілетичними вказівками, керигма цієї неділі має зосереджуватися не на ролі Марії, а на тому, що Христос здійснює своє перше публічне чудо і так об’являє своє Божество, – що в теології ми звемо епіфанією. Проте мотив вина може бути використаний і в іншому контексті — визнання християнином божественності Христа. Цим вином, тобто елементом, якого бракує сучасним християнам, у цьому разі є повне прийняття Христа як Месії. Навіть вірні, які беруть участь у Святій Месі, не здатні самі зрозуміти й визнати, що Христос є Месія, якщо спершу не отримають такої благодаті. А якщо вже й приймуть цей догмат, то не завжди спроможні дотримати вірності своєму вибору. Більшість католиків, звичайно, заявлять, що вони глибоко релігійні, — хоча їхня віра не завжди збігається з їхніми діями. Тиск оточення ускладнює свідчення віри, не зважаючи на обставини. Численні спокуси змушують нас відкинути Христа через гріх, і тоді ми більше не визнаємо Його Месією. Врешті, брак вина є алегорією різного роду криз у вірі. Будь-які труднощі чи навіть сумніви богословського характеру можуть і повинні бути представлені Богові через руки Марії, щоб можна було запобігти навіть більшим розчаруванням, повній втраті віри чи навіть віровідступництву.

Прямий стосунок

Цей уривок Євангелія про весілля в Кані також часто слухають заручені під час весільних Мес. Стосовно молодят цей текст набуває особливого значення: адже вони самі часто опиняються в ролі тих, кому бракує цього «вина». Це може включати, серед іншого, відсутність достатніх коштів для початку подружнього життя; відчуття розгубленості в сучасному світі, наповненому гедонізмом; безпліддя одного з подружжя; втрату роботи або психічний стрес. Це, своєю чергою, значно ускладнює побудову міцних стосунків, заснованих на безмежній довірі. У таких кризових ситуаціях чоловік і дружина звертаються не тільки безпосередньо до Ісуса Христа, а й до Марії. «Ввіряємо наше подружнє і сімейне щастя Тобі і Твоїй Матері», — так звучить останнє речення однієї з найпопулярніших молитов про подружжя, яким загрожує розпад. Марія є тією людиною, яка, як ніхто інший, розуміє біди сучасного подружжя — так само, як вона помітила проблеми молодої пари з Кани Галілейської.

Нам теж бракує вина радості

Нарешті, Євангеліє про чудо в Кані читається в різних марійних санктуаріях. Люди з усього світу йдуть у паломництво з багатьма намірами, дякують і ввіряють себе опіці Марії; але найпоширенішим наміром залишаються прохання. «Вино», якого вони потребують, стосується як земних справ, так і духовних. Щороку випускники середніх шкіл масово приходять до ченстоховського санктуарію, щоб помолитися перед святим образом Пресвятої Богородиці за найкращі результати на випускних іспитах і за розпізнання свого покликання. Молоді працівники просять успіхів у професійному житті, а подружжя — про дар дітей. Нововисвячені священники довіряють Матері Божій усі труднощі, пов’язані зі священницьким служінням, а миряни випрошують благодать навернення для себе чи своїх близьких, а також зцілення душі й тіла.

Кожен із цих людей довіряє свої справи Богові через заступництво Марії, пам’ятаючи слова популярної молитви св.Бернарда, який уже в XII столітті писав: «Ніхто ніколи не чув, щоб Ти залишила того, хто звертається до Тебе, кличе Тебе на допомогу, заступництва Твого просить. Отож і я з довірою приходжу до Тебе, Діво над дівами й Мати».

Беручи до уваги дух Євангелія, можна сказати, що й нам, сучасним християнам, бракує євангельського «вина». Цим «вином» можуть бути всі наші слабкості, пов’язані як з проблемами у стосунках з Богом, так і з міжособистісними стосунками. Це також може бути щось, що стосується духовних і матеріальних справ. Кожний з вищезгаданих клопотів варто представити Богові через заступництво Пресвятої Матері, яка «все розуміє і серцем обіймає кожного з нас». Якщо ми присвятимо себе Пресвятій Матері, то Вона сама побачить, що нам найбільше потрібно на цю мить. Однак важливо розпізнати, чим є це «вино» в нашому житті, і дозволити Христові увійти в наше життя зі своєю благодаттю.