«Віриш у це?» — не просто цитата з Євангелія св.Йоана і не просто гасло для чергового Тижня молитов про єдність християн. Це запитання, яке ставить усіх учасників молитви перед суттю справи.
Духовна рада міста Кам’янця-Подільського, на запрошення ординарія дієцезії, єпископа Леона Дубравського, у вівторок 21 січня 2025 року провела екуменічний молебень Божого Слова, який об’єднав римо- і греко-католиків Кам’янеччини, протестантів різних гілок, православних і месіанських євреїв. Так, зокрема, рабин Вадим Шкваринський, очільник кам’янецької спільноти месіанських євреїв, відкрив молебень звуком шофара — справжнього «єврейського» рогу проголошення Ювілеїв, привезеним з Ізраїлю, — і виголошенням молитви «Шма Ісраель».
Проведення такого молитовного тижня започаткував 1908 року Пол Воттсон — американський пастор англіканського віровизнання, який через рік став католиком. Значного поширення ідея зазнала у 1930‑ті роки. Від 1926 року Комісія «Віра і порядок» Всесвітньої ради Церков розпочала приготовляти допоміжні тексти для молитви та роздумів, а від 1966‑го до приготування такого посібника долучилася тодішня Папська Рада сприяння єдності християн. Згодом їх почали готувати християни якоїсь країни або регіону.
Фото: КЄМО Кам’янець-Подільський
Підготовку молебню в Кам’янці-Подільському, як і минулими роками, провели члени Неокатехуменальної дороги. Зокрема, вони переклали тексти молебню, які цього року готувала екуменічна Спільнота з Бозе. Разом із семінаристами Redemptoris Mater (гітарами, апаратурою і навіть стільцями) приїхав із Вінниці очільник місії ad gentes в Україні о.Олександр Кушта. У коментарі для CREDO він сказав:
— Ми молилися в катедральному соборі екуменічний молебень, який є частиною міжконфесійної молитви за єдність християн за мир в Україні. Щороку Дикастерій у справах єдності християн подає тему цього всесвітнього молебню; цього року було вибрано цитату з Євангелія від Йоана (11,26): «Віриш у це?» Також це рік відзначення 1700‑річчя Нікейського Собору і водночас рік Ювілею, який проголосив Папа Франциск. Тому представники різних Церков і спільнот молилися разом, входячи у діалог, що його Христос — коли перебував у Витанії, біля померлого вже 4 дні Лазаря, який був у гробі, — веде з Мартою, про воскресіння її брата. Господь запитує її: чи ти віриш у те, що Я маю силу воскресити його? Віриш у це, чи ні? Це питання поставлене на цьогорічному молебні про єдність у вірі, й різні представники Церков давали відповідь: або в молитві, або у проповіді.
Вже не перший рік поспіль ми є свідками єдності і спільної радості. Дякуємо всім, хто був присутній за ній зустрічі, нашій спільній зустрічі, яка допомагає нам відкриватися один перед одним, шукати Божу волю, питатися Його і молитися про єдність християн.
1700 років Символу віри
На початку молебню його головуючий, єпископ Леон, відзначив, що 1700 років тому християни постали перед труднощами в питаннях віри, опинившись серед хаосу і непорозумінь. Спільними зусиллями молода Церква сформулювала єдине для всіх визнання віри. Для сьогоднішнього християнства, яке теж немало заблукало в труднощах віровчення, нагромадивши наступні непорозуміння, єдиний Символ віри є світлом надії. А для християн України, яку терзає агресор, такий молебень — це шанс спільно ублагати Господа Бога, щоби змилувався над нашою Вітчизною, «обдарував нас своїм миром та благодаттю Святого Духа, щоби були зцілені всі духовні й тілесні рани українського народу, а всі наші захисники живими й неушкодженими повернулися до своїх родин».
На вшанування 1700-річчя Нікейського Собору, в молебні був спільно прочитаний Нікейський Символ віри (без filioque, тобто визнання сходження Духа від Отця, без Сина).
Лектори-миряни у діалозі прочитали уривок із Євангелія про воскресіння Лазаря. У служінні Слова також пролунали слова з Книги Второзаконня, які стали згаданою молитвою «Шма Ісларель» — слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Псалом і Євангеліє співали клірики Неокатехуменальної дороги, а молитву покаяння і примирення провів Богдан Грабар, пастор церкви «Вістка Миру» ЄХБ. Читання фрагментів зі Святого Письма перепліталося проповідями різних служителів. Заступницьку молитву (у східному стилі) проспівали троє православних священників під проводом о.Юрія Матвейцова, настоятеля парафії Йоана Богослова (ПЦУ). Після спільної молитви «Отче наш», на запрошення єпископа Леона, всі обмінялися знаком миру, а потім ординарій, запаливши свою свічку від пасхалу при вівтарі, передав учасникам молебню «світло Христа», а вони поділилися ним із присутніми в храмі вірними. Завершальне благословення уділили всі присутні в катедрі єпископи, священники, пастори і служителі.
Нехай Господь допоможе нашій слабкій вірі
— Що я можу сказати людям, які мають свій духовний досвід? — запитував себе по дорозі на екуменічний молебень владика Герман Семанчук, архієпископ Кам’янець-Подільський і Новоушицький (ПЦУ). — Хто я такий, щоб когось повчати?.. Наше зібрання мені нагадує Ноїв ковчег. Після того, як вода зійшла, земля змінилася, людство змінилося… Ми зараз переживаємо свій «потоп». Зазвичай, поки люди живуть у добрі, достатку, мирі, — вони більше сваряться. Ми більше маємо претензій одні до одних. Чому? — від ситого, доброго життя. Коли ж людство переживає катаклізми чи трагедії, такі як зараз переживаємо ми, — це консолідує.
Зійшовши з ковчегу, Ной і його родина почали будувати життя на землі. Так і ми: коли настане Перемога і благословенний мир — я певний, ми почнемо будувати нове життя, на нашій, Богом даній землі.
Попри наші відмінності в мисленні, вигляді, практиках віри, ми в цьому храмі — наче в новозавітному Ковчезі, підносимо молитви, щоб ми перемогли. Тут зібралися люди, які на запитання «Чи віриш у це?» скажуть: вірю! А якщо в кого є сумніви, — нехай скаже, як той батько з Євангелія, який просив Господа Ісуса зцілити його сина: «Вірую, Господи, але допоможи моєму невірству». Нехай Господь допоможе всім, хто сумнівається, подолати наше невірство і примножить нашу віру.
Важливим стає одне
— У нас багато спільного, — сказав у своїй проповіді єпископ Хмельницького обласного об’єднання УЦХВЄ Ростислав Мурах. — Один Господь, одне хрещення, догмати у нас однакові. Ми маємо різну богослужбову практику — різну ортопраксію, — але ортодоксія, віра у нас одна.
Христос молився, щоб ми всі «були одно». У нас не тільки одна віра і одне хрещення, у нас — одна Україна, одне випробування на всіх. Ми йдемо в час, коли конфесійні відмінності між християнами, напевно, значення не матимуть. Чи ти православний, чи католик, чи євангельський християнин. Значення матиме одне: ти християнин чи ні? Бо ми йдемо в час, коли зіткнемося з такими викликами, — і вони з дня на день зростають, — коли жодна окремо взята конфесія не зможе впоратися з викликами політичними, економічними, моральними. Коли те, що раніше було гріхом і огидою, стає нормою життя — і більше того: піднімається до рівня закону!
Єпископ Мурах навів довгу цитату з Бенедикта XVI — про Церкву, яка в протистоянні омирщенню змаліє, втративши політичних і фальшивих членів, зате буде чистою «рештою Ізраїля» і збереже віру, — і закінчив свою проповідь ствердженням: «Я підписуюся під кожним словом папи Бенедикта».
Зближує сам Бог
— Ми пояснюємо молодим парам перед шлюбом, — навів приклад єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович, — що правильні стосунки будуються на близькості кожного з них до Бога. Так і в екуменізмі: що ближчі ми самі до Бога, то ближчими стаємо одні одним. Таким є екуменічний шлях. Віра і хрещення — спільні для кожного з нас. Як можна ставати ближчими до Бога? — жити своєю вірою!
У розмові з Никодимом Господь Ісус сказав про необхідність народитися заново. Суть того, перед чим нас ставить запитання цього молебню — «Чи ти віриш?» — це «чи ти віриш у необхідність свого народження заново». Це запитання я хочу поставити собі й кожному з вас. Чи ти віриш у те, що потребуєш —сьогодні, зараз — отримати від Бога ідентичність більш вирішальну, суттєву, ніж та, яку ти отримав через виховання у своїй сім’ї, спільноті? Бо йдеться більше ніж про культуру, ідентичність чи підтримку: йдеться про спасіння.
Єпископ Радослав розповів про хрест Ювілейного року — за панування комуністів віряни сховали його високо попід стелю, за надвівтарною скульптурою Бога-Отця. Пов’язуючи воєдино девіз молебню — «Чи віриш у це?», розповідь про мідного змія на хресті, на якого мали дивитися ізраїльтяни, щоб рятуватися від смертельних укусів змій, та послання Ювілейного 2025 року, він закликав дивитися на цей хрест із вірою та вірити в Життя, яке дає Божий Син. Бо Його життя є силою і Перемогою. Якщо ми в це віримо!
Святкування дня єдності християн завершилося колядою в єпископа Леона Дубравського. Фото: о.Павло Басистий
Інші фото: автора.
фінансово.
Щиро дякуємо!
