Римо-кат.: Пресвятої Діви Марії Фатімської
Греко-кат.: ап. Якова, брата св. Йоана Богослова
Римо-католицький календар
Пресвятої Діви Марії Фатімської
Перше читання
Ді 9, 1-20
Читання з Діянь Апостолів
Савло, дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея і попросив у нього листів у Дамаск до синагог, щоб, коли знайде яких-небудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв’язаними в Єрусалим.
Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого Мене переслідуєш?» Він запитав: «Хто Ти, Господи?»
А той: «Я – Ісус, що Його ти переслідуєш. Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити».
А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск. Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого.
А був у Дамаску один учень, на ім’я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи».
Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім’я Тарсянина: он він молиться». І бачив Савло у видінні чоловіка, на ім’я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову.
Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв Твоїм святим в Єрусалимі. Та й тут він має владу від архиєреїв в’язати всіх, що прикликають Твоє ім’я».
Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для Мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім’я перед поган, царів і синів Ізраїля. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім’я».
Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з’явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом». І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. Потім прийняв поживу та покріпився на силах.
І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску; і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що Він – Син Божий.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 117(116), 1. 2 (П.: пор. Мк 16, 15)
Хай світ почує Господеве слово
або: Алілуя
Хваліте Господа, усі народи! *
Славте Його, усі люди!
.
Велике бо до нас Його милосердя, *
і вірність Господа повіки.
Спів перед Євангелієм
Йн 6, 54
Алілуя, алілуя, алілуя
Хто тіло моє їсть і кров мою п’є,
той живе життям вічним.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 6, 52-59
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня.
Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому.
Як Мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той хто споживає Мене, житиме Мною. Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батькі ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме».
Те говорив Він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
ап. Якова, брата св. Йоана Богослова
Ап. – Ді. 21 зач.; 8, 40-9, 19
40. Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію. 1. Савло, іще дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея 2. і попросив у нього листів у Дамаск до синаног, щоб, коли знайде якихнебудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв’язаними в Єрусалим. 3. Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, 4. і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?» 5. Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я – Ісус, що його ти переслідуєш. 6. Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.» 7. А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. 8. Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск. 9. Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого. 10. А був у Дамаску один учень, на ім’я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи.» 11. Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім’я Тарсянина: он він молиться.» 12. І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім’я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову. 13. Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі. 14. Та й тут він має владу від архиєреїв в’язати всіх, що прикликають твоє ім’я.» 15. Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім’я перед поган, царів, і синів Ізраїля. 16. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім’я.» 17. Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з’явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом.» 18. І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. 19. Потім прийняв поживу та покріпився на силах. І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску;
Єв. – Йо. 23 зач.; 6, 48-53
48. Я – хліб життя. 49. Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. 50. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу.» 52. Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53. А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
Ап. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11
1. Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5. Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8. Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11. Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»
Єв. – Лк. 17 зач.; 5, 1-11.
1. Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. 4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” 5. Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” 6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” 9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; 10. також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” 11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
фінансово.
Щиро дякуємо!
