Сьогодні за доброю старою звичкою переглядала сайт CREDO. Новини – зміни – новини – роздуми – коментарі… стоп, коментарі! Ковзнула очима по останніх коментарях і відбувся стоп-кадр – тон і стиль прочитаного явно виходили за рамки звичного.
Читачі коментували новину про кадрові зміни в одній з католицьких дієцезій. Йшлося про конкретного священика, якого коментувальники називали недостойною кандидатурою на церковну посаду. Слово «недостойний» – це вже від мене, насправді коментатори розсипалися зовсім іншими епітетами.
Одне з барвистіших окреслень, яке запам’яталося, – вжитий кимось епітет «валянок». Кілька інших голосів вторували – мовляв, і те і се не так, і політика, і немудре рішення ієрархів і… але решта, то вже деталі. Тих коментарів вже немає, що не дивує, адже сайт має власну політику і коментарі з образами видаляються. Але зникнення самих коментарів не означає ліквідацію проблеми. А те, що проблема існує, сумнівів не викликає.
Ні, особисто я не завжди задоволена нашими священиками. Так, я нераз можу і понарікати, і покритикувати свою чи чужу парафію/дієцезію/Церкву, включно з пастирями. І я не можу сказати, що кожна критика безпідставна і повинна осуджуватися. Всі ми різні, священики також. Всі ми помиляємося і грішимо – і священики також. Всі ми маємо право на помилку і вони теж.
![св. Франциск](https://credo.pro/wp-content/uploads/2011/09/0000tx0t1.jpg)
Але є одна така річ, яка зупиняє найбурхливіший потік емоцій – це історія з життя святого Франциска. Кажуть, що одного разу брати розповіли йому про одного непутящого настоятеля, який вів дуже неправедний спосіб життя. Брати просили Франциска втрутитися. Коли братія разом зі святим прибули до вищезгаданого грішника, Франциск опустився перед ним на коліна і поцілував тому руки. У відповідь на здивування співбратів святий пояснив, що навіть якби той священик був останнім грішником – для нього він залишатиметься передусім священиком, Божим слугою, адже його руки тримають самого Бога в Пресвятому Таїнстві.
Вже не повернуться ті часи, коли священики мали авторитет серед вірян силою одних свячень. Тепер потрібно докласти набагато більше зусиль, щоб не втратити ту повагу, яка дається авторитетом самої Церкви. Приклад життя, мудрі проповіді, щире служіння, розсудливі поради, організація життя парафії, християнська постава, життя молитвою, одуховленість, правдивість – ми не вимагаємо, але хочемо бачити наших священиків саме такими. Адже, який пастир така Церква.
А суть християнства не в ієрархії, церковних організаціях і посадах чи пожертвуваннях на відбудову храму, суть християнства не в молитві, паломництвах і знайомствах зі священиками. Святий Августин повторював – люби, і роби все, що хочеш. Бог це Любов, суть християнства в любові – до Бога, до себе і до свого ближнього. Хочеться продовжити в дусі Августина – люби, і коментуй, як хочеш. А та розповідь про святого Франциска може й вигадка, але мені особисто часто допомагає.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.