«А ви що думаєте, Діва Марія базікала з подружками, коли Їй з'явився Архангел Гавриїл? Ні! Вона стояла навколішках перед розп'яттям і молилася Розарій!»
(Фрагмент класичної проповіді)
У кожній культурі є набір з нею пов'язаних характерних символів. Розарій для католицької культури — саме один із них.
Металевий розарій, який з гуркотом падає на підлогу каплиці в найвідповідальніший момент. Розарій на поясі у монахів, який регулярно причеплює їх (монахів) до стільців, дверних ручок і поручнів. Якщо ви не знаєте, що б таке духовне привезти з Європи в подарунок не надто близьким друзям, ви привозите їм гарний розарій. Ще можна зустріти розарій, старанно намотаний шанувальниками на руки статуї Матері Божої Фатімської – мабуть, щоб нікуди не втекла.
Два рази на рік свої розарії витягують з кишень навіть найбільш безладні католики на зразок мене. Травень і жовтень — два місяці, присвячені Діві Марії: 13 травня Церква згадує Її об’явлення в Фатімі, 7 жовтня — спомин Діви Марії Розарія.
Роздуми скептика
Одна з найбільш живучих тез церковного життя, полягає в тому, що Розарій — це дуже проста молитва, молитися нею може і повинен кожен. Розарієм молилися всі святі і отримували від цього величезне задоволення. Тому, якщо ти не любиш Розарій, або засинаєш на першій же таємниці, або роздумуєш не про Ісуса, а про те, коли все це закінчиться – отже, з твоїм католицьким організмом щось не гаразд.
Можливо, з організмом і, правда, щось не так. А може, варто критично подивитися на церковну міфологію?
Удавана простота («молитися цією молитвою може навіть дитина!») передбачає одночасне промовляння слів ангельського вітання і споглядання таємниць життя Христа. Повноцінне поєднання одного та іншого можливо хіба що з Божої благодаті (а вона, безсумнівно, супроводжує всіх, хто любить Розарій). Для деяких — особливо для тих, хто був вихований в католицьких сім'ях, – Розарій справді є чимось абсолютно природнім. Але варто визнати, що деяким з нас слова про «просту» молитву здадуться, в кращому разі, насмішкою.
Про те, що навіть дуже святі і смиренні душі можуть приходити у замішання від цієї молитви, свідчать слова св. Терези з Лізьє (благочестиві сестри святої спочатку розсудливо вилучили цей фрагмент з рукопису її автобіографії): «Які труднощі я відчувала протягом всього мого життя, читаючи Розарій! Соромно сказати, але читання Розарію іноді було більш жахливим, ніж будь-які катування».
Зрозуміло, саме в тих випадках, коли читати Розарій важко і не хочеться, він може стати молитвою жертовною, зусиллям, докладеним заради блага когось із братів. Але десь дуже недалеко звідси розташувався і «магічний» підхід до Розарію: «прочитай десять разів «авемарія», і бажання збудеться».
Молитися Розарієм, без сумніву, корисно, і Церква недарма заохочує цю молитовну практику. І все ж таки здається, що у фразі «давайте молитися Розарієм» головне слово – «молитися». Своєрідна церковна «глобалізація» (однакові гіпсові статуї Діви Марії Фатімської ви знайдете скрізь, від Польщі до Бразилії), з одного боку, сьогодні, як ніколи, дає нам пережити вселенський характер Церкви. З іншого боку, «глобальні» акції («охопимо весь світ молитвою Розарія») в якомусь сенсі затінюють різноманіття молитовних практик і текстів, не менш глибоких і освячених церковною традицією (наприклад, молитва «Ангел Господній», літанії, а зрештою — акафіст Діві Марії і т.д. і т.п.). І якщо молитися Розарієм зовсім важко, набагато розумніше просто знайти іншу форму молитви, ніж не молитися зовсім.
Щоб не бути голослівною, процитую заключний фрагмент апостольського послання Папи Павла VI Marialis cultus: «Ця гідна форма вираження благочестя [Розарій] не повинна пояснюватися занадто односторонньо або подаватись як єдино можлива. Розарій – чудова молитва, однак вірні повинні почувати себе абсолютно вільними по відношенні неї» (Marialis cultus 55).
Анастасія Паламарчук, catherine.spb.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
