Щороку Львівщина втрачає кілька унікальних дерев’яних церков, пам’яток архітектури. Причинами пожеж є почасти спеціально організовані підпали, безвідповідальність священиків і вірян, крадіжки. А ще десятки старих церков втратили свою автентичність через втручання селян, які перемальовували ікони та іконостаси, фрески. Однак чимало залежить від позиції священика, його вміння знайти порозуміння з вірними, щоб уберегти сакральну пам’ятку від руйнування.
Мало хто з тих, хто подорожує трасою Київ-Чоп, знає, що за три кілометри від Стрия у с.Добряни збереглася кам’яна церква з 1880 року. А в ній представлена традиція іконописної школи Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Історія церкви почалась від місцевих мешканців Проця і Процихи, які у Сихівському лісі знайшли кілька мішків грошей. Сушили їх на подвір’ї і збудували за них церкви у Добрянах і Стрию. Українці були благородні та мислячі, намалювати фрески й ікони запросили Корнила Устияновича і Теофіла Копистинського, представників відродження національного мистецтва в Галичині. У церкві св.Димитрія (УГКЦ) збереглося 18 ікон Копистинського, які всі відреставровані, та розпис авторства Устиновича. За радянських часів до 1988 року церква була зачинена, але селяни приходили у храм і молились, потім принесли свої іконки та повісили їх на стінах. Отець Іван Говгера служить парохом у Добрянах із 1989 року. Священик розумів, що зберегти автентичність церкви його завдання, бо це цінність українського народу.
«Стан храму був плачевний, ікони збереглись, але почали лущитись. Іконостас був позолочений, а коли храм був зачинений, то люди його поверх пофарбували. Я запросив реставраторів зі Львова. За рік вони відреставрували всі ікони, потім я реставрував іконостас», – розповів священик.
Отець Іван вважає, що багато церков та старих ікон загинули ще й через те, що церковні комітети, які складаються з вірних, намагалися керувати священиками, не слухали порад фахівців.
«Щодо церкви, без мене ніхто не має права тут одного цвяшка забити. Мені ніхто ніколи з парафіян не сказав, що я роблю щось не те, бо раджусь завжди із фахівцями. На Стрийщині немає старшого розпису у церкві, ніж у нас», – каже о.Іван Говгера.
Львіський реставратор, науковець Борис Іванів працював у групі фахівців у церкві св.Димитрія і був захоплений позицією сільського священика відновити автентичність храму, в якому немає ані штучних квіточок, ані ялинкових лампочок.
«Замовити такі розписи старанням тодішнього пароха та благодійників – це певна культура того села, яка свідчить про рівень культури ХІХ-ХХ століть: чим жив цей народ, у якому стані був. Зберігати витоки є найкращим свідченням того, що ми були народом культурним», – зазначив Борис Іванів.
У сусідньому селі, де о.Іван Говгера є парохом, він разом із селянами врятував від руйнування 400-річну дерев’яну церкву, пам’ятку архітектури, яка вже гнила. Тепер дерев’яний храм є окрасою села.
За матеріалами: Радіо Свобода
фінансово.
Щиро дякуємо!
