Сім’я Романюків довгий час не могла мати власних дітей, хоч дуже хотіли почути у квартирі сміх малюка. Дружина Ірина тим часом віддавала усю свою любов сиріткам, якими опікувалася у спеціалізованому будинку. Саме там жінка зустріла свою маленьку майбутню півторарічну донечку, яка виділялася поміж інших дітей своєю неповороткою поведінкою та сумним поглядом. Згодом жінка дізналася, що дитина проблемна, нею ніхто не займався та у розвитку вона відставала від інших малюків.
З часом Романюки, незважаючи на відмови лікарів та рідних, удочерили дівчинку. Ще через деякий час у сім’ю потрапив і хлопчик. Здавалося, що ще потрібно для хорошого життя. Проте проблеми тільки починалися, адже у дітей виявили різноманітні психологічні проблеми.
«З цього часу ми консультувалися із багатьма лікарями, але вони не могли дати відповіді на наші запитання щодо малюків. Я не знала, що, вжитий фізіологічними матерями моїх дітей, алкоголь під час вагітності може змінити структуру та функціонування мозку плоду, і не розуміла зв’язку між порушеннями у мозку з поведінкою», – говорить пані Ірина.
Жінка наполегливо шукала відповіді на свої запитання. Одного разу до її рук потрапила книжка, яка розповідала історію американки Джоді Калп, яка зіштовхнулася з проблемою фетального алкогольного синдрому у своєї прийомної доньки Ліз.
«Після того, як я прочитала книжку, усвідомила всю проблему, яку мала наша сім’я. Звичайно, це не була лише ця одна книга, адже до цього часу уже багато літератури перечитали та й лікарських консультацій теж не порахувати. Але ця книга підштовхнула мене до зміни самого способу виховання дітей. Мені було потрібно більше їх слухати і спробувати увійти в їхнє становище. Я тепер розумію, що іноді гнів дитини є цілком виправданим. Коли ми використовували традиційні підходи до виховання дітей, а саме вимагали від них дисципліни, то ці підходи не тільки не спрацьовували в нашій ситуації, а й робили складні ситуації ще складнішими. Це не означає, що я більше не вимагаю дисципліни від своїх дітей, я просто роблю це так, щоб вони могли це зрозуміти. Такі діти можуть повноцінно жити у нашому суспільстві, але вони вимагають особливої уваги й передусім розуміння від навколишніх», – говорить жінка.
Завдяки материнській та батьківській турботі, наполегливій праці, діти поступово пристосовуються до життя у суспільстві. Синок здобуває нові успіхи у навчанні. Донечка ж неодноразово займала призові місця у музичних конкурсах, вона досконало оволоділа флейтою.
Ще наприкінці 60-х років ХХ ст. лікарі звернули увагу на специфічні порушення та вроджені вади у дітей, яких народили жінки, що страждали на алкоголізм. Цей тип порушень назвали «алкогольний синдром плоду» (АСП) або «фетальний алкогольний синдром» (ФАС).
«Цей синдром діагностується у всіх цивілізованих країнах на рівні з синдромом Дауна. Також, за даними Інституту медицини, щороку в США народжується від 2 до 12 тисяч дітей із алкогольним синдромом плоду – поєднанням фізичних та розумових вад розвитку. В Україні, на жаль, на офіційному рівні цю хворобу не діагностують, адже Міністерство охорони здоров’я України вважає, що вагітні жінки не вживають алкоголь, відповідно і такої проблеми не існує», – розповідає Марія Гнатковська, представниця громадської організації «Ukraine Works», яка займається проблемою ФАС.
Найчастіше ФАС діагностують у дітей, матері яких зловживають алкоголем. Проте певні риси хвороби можуть проявлятися і у дітей, матері яких не так часто вживали алкоголь під час вагітності чи просто іноді вживали легкі алкогольні напої.
«Вагітна жінка навіть при всьому бажанні не може випивати наодинці – компанію їй завжди складає майбутня дитина, – говорить в. о. директора Центру репродуктивного здоров’я населення, акушер-гінеколог, кандидат медичних наук Марія Малачинська. – Достеменно відомо, що не залежно від терміну вагітності алкоголь швидко долає плацентарний бар’єр. У такому разі показник його концентрації у крові плоду і матері однаковий».
За її словами, у вагітних жінок, які регулярно вживають спиртне, алкоголь накопичується не стільки в крові, скільки в навколоплідних водах. «Тобто, організм плоду перебуває у „резервуарі” з алкоголем, який і визначає тривалий негативний вплив на нього. Він також зумовлює дефіцит вітамінів та порушує обмін речовин», – наголошує Марія Малачинська.
Алкогольний синдром плоду – найпоширеніша з відомих причин, що викликають розумову затримку, і єдина проблема, якої можна уникнути.
«Цей синдром не лікується, він у дитини залишається на все життя. Найголовнішими ознаками є розумова відсталість, порушений розвиток мовлення, нерозуміння причини і наслідку, порушення росту. Але бувають діти з доволі високим рівнем інтелекту, просто із неврологічними захворюваннями. Щоб здолати цю проблему, потрібно регулярно відвідувати психолога, дотримуватися дієти, допомагати дітям із навчанням», – говорить Марія Гнатковська.
Ще донедавна уся відповідальність за народження дитини із фетальним алкогольним синдромом лягала на матір, проте, за словами Марії Гнатковської, уже зараз доведено, що надмірне вживання алкоголю чоловіком може мати негативний вплив на перебіг вагітності та здоров’я дитини. Тож варто розуміти, що, зловживаючи алкоголем, ми руйнуємо не лише своє здоров’я, а й здоров’я своїх майбутніх дітей!
Вікторія Дворянин, Духовність
фінансово.
Щиро дякуємо!
