Давно вже не було нагоди писати щось у цьому блозі. Напевно, це саме той майданчик, з якого говорю тоді, коли хочеться кричати на цілий світ. Про абсурдність речей, що відбуваються довкола. Про відсутність прав у людей і зневагу до Закону, не тільки від українських чиновників, але й тих, хто в нашій державі прадставляє поважну місію Європейського Союзу. Де закони, здавалось би, вище за зв’язки і цінніше за гроші. Проте в Україні «європейські цінності» не працюють навіть в європейських установах.
То були емоції 🙂 А тепер, власне, передісторія та факти.
Вже понад рік працюю, окрім іншого, у Паломницькому Центрі «Рафаїл», що діє у складі Львівської Архиєпархії УГКЦ. Мені як журналісту і християнці, звичайно, цікаво було побувати в багатьох країнах і на власні очі побачити найвидатніші для християн місця. Окрім того, також мені вдалось опинитись у новій для себе ролі керівника паломницьких груп, добре, що не тільки журналістська, але й богословська освіта дає для того необхідні можливості.
Також мені вдалось побачити з середини найскладніше питання, яке є в роботі паломницького центру. А саме — візове. В своїй особистій візовій історії я маю польські, німецькі та італійську візу. В тому числі річний мультишенген. Неодноразово доводилось побувати на співбесідах в консульствах і приватно, і в якості керівника паломницьких груп. А наш Паломницький Центр протягом 5 років успішно співпрацював з багатьма консульськими установами Польщі, Італії, Іспанії, Словаччини, Угорщини та інших країн.
Того, що сталось цього разу, коли наша хмельницька та київська католицька група паломників подавала документи у консульський відділ Чеського Посольства в Києві, не можна було би і в страшному сні побачити. Протягом одного місяця Чеське Консульство у Києві двічі поставило візову відмову паломницькій групі, включно зі священиком, який мав її супроводжувати. Причини вони досі нам не можуть внятно пояснити.
Почнемо з того, що перша відмова шокувала всіх. Але керівництво Центру і наше керівництво у Львівській Архиєпархії одразу зробили необхідні кроки для з’ясування ситуації, звернулись з відповідними листами і запитами у Консульську установу, підтвердили необхідні факти, які підтверджують статус офіційної церковної організації, мети та програми виїзду.
На подану групою апеляцію і листи від єпископа в Посольстві Чеської Республіки відреагували майже миттєво: передзвонили і пообіцяли нам вирішити це «непорозуміння». Для того, щоби реабілітувати групу, анулювати візову відмову і добитись справедливості, ми подали документи вдруге, узгодивши програму і зробивши необхідні доповнення, на які вказали працівники Консульства. Вони наперед знали про дату, програму, маршрут паломництва. Самі призначили час подання документів. На вимогу Консульства кожен паломник, включно зі священиком, приїхав на співбесіду до столиці особисто. Документи, що були підставою для відкриття візи, також підготовлені відповідно до всіх вимог, були прийняті до розгляду без жодних застережень.
А співбесіду можна було назвати не інакше як допитом. Агресивне ставлення до паломницької групи одарзу викликало підозри у релігійній ворожнечі. Питання, накшталт: «що до паломництва має менеджер з персоналу?» (мовляв, навіщо це їм, якщо вони не священики чи монашки), — говорять як мінімум про некомпетентність працівників установи і нерозуміння суті питання.
Проте люди тримались майже героїчно, що таке літургія і для чого взагалі відбувається паломництво вони, як практикуючі християни, змогли пояснити. Але їхні відповіді консульську установу все одно не влаштували.
Через тиждень після співбесіді громом серед ясного неба стала друга відмова у відкритті віз із зазначенням причини: «консульська установа має сумніви у достовірності поданих заявником документів». Фактично, це означає звинувачення Паломницького Центру, а отже — і церковної структури, яку очолює єпископ, у брехні. Який документ з переліку поданих (запрошення від священика з Праги, резервація і оплата готелів у Чехії та Франції, договір з перевезником, страхування і особиста розмова з кожним уачсником прощі) викликав «підозру», нам відмовились повідомити. Також відмовили у зустрічі з Консулом і у подачі групової апеляції уповноваженим представником Паломницького Центру (щоправда, апеляцію встигли зареєструвати і вже за 5 хвилин повернули без розгляду). Відмовились перевірити достовірність документів, хоча це легко зробити, маючи всі відповідні номери телефонів.
Такого шоку і приниження мої колеги, певно, не переживали ніколи за всі 5 років існування центру. Я згадую слова Христа, коли один із слуг первосвященика вдарив Його по щоці. Тоді Ісус йому відповів: «Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б’єш?»
Ми скеровуємо таке саме запитанням до Посольства Чеської Республіки в Україні: «якщо ми говоримо неправильно, поясніть нам, де неправда. Але якщо правду, то чому Ви б’єте нас за правду?»
Одразу же ми звернулись з офіційним листом—апеляцією до Посла Чеської Республіки в Україні, вказавши на неправомірні дії працівників Консульської установи в Києві, а також до Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Офіційного листа на ім’я посла Чехії надіслав і протосинкел Львівської Архиєпархії УГКЦ, єпископ-помічник Львівський Венедикт.
Наразі відповіді немає жодної.
Окремим пунктом хочу зауважити, що попри релігійний характери виїзду, візи, у яких відмовили нашим паломникам, були платні. При чому при першій подачі Консульство взяло вартість експрес-візи (70 євро). Другий раз — ще 35. Отже, варість кожного зіпсутого двома печатками про відмову паспорта становила для 21 особи приблизно по 105 євро, окрім, хіба, пенсіонерів, яким це щастя дісталось безкоштовно.
Дехто з наших паломників тепер має намір позиватись до суду проти Чеського Посольства в Україні. І я цілком підтримую таке рішення. Дехто прямо підозрює цю установу у хабарництві, маючи свої підстави для таких висновків. Проте значна частина наших колег, юристів та журналістів вбачають у діях Чеської дипломатичної установи релігійні мотиви, а саме дискримінацію католиків і прояв зневаги до Церкви.
Ми плануємо дослідити цю справу до кінця. Зацікавлених журналістів, які би хотіли ближче ознайомитись з документами у цій справі, прошу писати на електрону скриньку pr.risu@gmail.com. З радістю поділюсь з Вами матеріалом для журналістських розслідувань.
фінансово.
Щиро дякуємо!
