Про Вільнюс, унію та Церкву
Серед міст колишнього СРСР я маю кілька улюблених, куди хочеться повертатися і повертатися, і де я почуваюсь як удома. Вільнюс у цьому списку стоїть у першій трійці. Уперше я потрапила сюди десь 1988 р., і після цього з інтервалом у п’ять-десять років доля нас зводить знову і знову. Як на мене, він завжди був прекрасним, але щоразу, як приїжджаю, бачу, що стає дедалі кращим. От зараз їду в автобусі Вільнюс-Каунас, і тут не лише тепло і чисто, а є Інтернет, хоча автобус не якийсь там підвищеної комфортності, а звичайнісінький рейсовий. Пам’ятаю, у грудні 2002 р....

