Позиції гравців в Євросоюзі: санкції проти Росії? Так, але щоб не боляче.
Сьогодні вже відомо, що якщо йдеться про підхід ЄС до України, то позиція Німеччини може не узгоджуватися з нашими інтересами. Це правда, канцлер Ангела Меркель і міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр обіцяють санкції проти Росії за формальну анексію Криму, але це будуть нестрашні санкції.
Бо цьому противиться німецька велика промисловість. Проти санкцій, які могли би виявитися катастрофічними для німецьких експортерів, висловився Федеральний союз великої торгівлі, закордонної торгівлі та послуг (BGA). Голова німецького Інституту досліджень економіки (IFO) Ганс-Вернер Сінн написав у щоденному виданні «Passauer Neue Presse», що німці не можуть собі дозволити санкції проти Росії з рацій енергетичних, оскільки мусять зважати на своє користування російським газом. Лоббі піддаються також політики: «зрозуміти» Росію закликають представники майже всіх політичних сил, від євроскептичної, консервативно-ліберальної Альтернативи для Німеччини до співкеруючих соціал-демократів. А віце-голова опозиційних (на щастя) посткомуністичних лівих Сара Вагенкнехт поширює російську пропаганду про «фашистів», які повалили уряд Віктора Януковича, і підтримує відділення Криму.
Зрештою, не тільки на німців Україна не може розраховувати. Французи саме спустили на волу збудований для російського воєнного флоту десантний корабель, і будують наступний. Своєю чергою, у Великій Британії за посередництвом щоденної «The Guardian» спливли записки, з яких виникає, що британський уряд не хоче застосовувати до Росії санкції, які могли б зашкодити лондонському Сіті. Крім того, росіяни мають охоту будувати атомну електростанцію на Островах, в чому британці наперед зацікавлені.
Ну що ж, business is business. І не обманюймо себе: якби Польща була розташована трохи далі на захід, то і в нас було би тихіше щодо можливих санкцій до Росії. Проблема в тім, що імперська політика Путіна реально загрожує не тільки Україні, але й Польщі. Хоча козаки колись уже поїли коней у Сені, а ще донедавна Червона армія розміщувалася на території східної Німеччини, наші євросоюзні співмешканці не почуваються в загрозі. Єдність європейців — це байка, мріяння про це закінчуються там, де починаються реальні інтереси. Цього не змінює декларація прагнення підписати політичну частину партнерської угоди з Україною.
Вочевидь про співпрацю з головними гравцями ЄС варто старатися, але варто особливо пильно позирати на тих, хто може почуватися в загрозі через політику Путіна: це Швеція, яка з огляду на кримські події змінює доктрину оборони. Це балтійські держави, в яких мешкає чимало росіян — уже незадовго Путін і його пропагандисти можуть почати проголошувати тези про нібито-репресії щодо росіян на цих теренах. І одна з найсильніших армій на світі — турецька.
А насамперед потрібно самій Україні будувати свої економічні та воєнні позиції.
Стефан Сенковскі, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
