Мир – це Божий дар, а не лише відсутність конфліктів; але також це плід відповідальної діяльності людини. Про це Папа Франциск говорив, виступаючи 25 листопада 2014 року в осідку Ради Європи перед членами ПАРЄ, суддями ЄСПЛ та представниками інших інституцій, з яких складається Рада Європи.
За його словами, у залі засідань була присутня «вся Європа зі своїми народами, мовами, культурним та релігійним самовираженням, які становлять багатство цього континенту».
Як зазначив Глава Церкви, засновники Ради Європи, що відзначає своє 65-річчя, відповідали на прагнення єдності, яке від давнини надихало життя континенту. Однак протягом історії не бракувало конфліктів, викликаних бажанням панувати одним над іншими, як от найжорстокіша в історії війна, тривалі наслідки якої проявилися, зокрема, у «залізній завісі», яка надовго розділила Європу.
У цьому контексті Папа зазначив, що привілейований шлях миру, щоб запобігти повторенню того, що трапилося під час світових війн минулого століття, це «бачити в іншій людині не ворога, якого треба подолати, а брата, якого слід прийняти». І це вимагає постійної та наполегливої праці: мир є благом, яке необхідно постійно здобувати і яке вимагає абсолютної чуйності, — що збагнули основоположники Ради Європи, започаткувавши цю інституцію.
«Щоби здобути благо миру, потрібно насамперед до нього виховувати, віддаляючи культуру конфлікту, яка має на меті залякування іншого, маргіналізацію того, хто мислить чи живе по-іншому», — вів далі Святіший Отець, додавши: «На жаль, мир ще й далі занадто часто зазнає поранень. Це відбувається в багатьох країнах світу, де шаленіють різного роду конфлікти. Це відбувається також і тут, в Європі, де не вщухають напруження. Так багато болю і смертей ще є на цьому континенті, який прагне миру — але, попри це, легко піддається спокусам минулого! Тому діяльність Ради Європи в напрямку пошуків політичного розв’язання актуальних криз є важливою і підбадьорливою».
Загрозами для миру, за словами Папи, є «релігійний і міжнародний тероризм», який породжує «глибоку зневагу до людського життя», та явище торгівлі людьми — «новітнє рабство наших днів».
«Мир не є простою відсутністю воєн, конфліктів, напруження. У християнському баченні він є водночас Божим даром і плодом вільної та раціональної діяльності людини, яка прагне здобування спільного добра в істині та любові». Тож яким чином «досягти цієї амбітної мети», якою є мир?
Обраний Радою Європи шлях — сприяння правам людини, супроводжуване розвитком демократії та правової держави. Ця важлива праця, за словами Святішого Отця, має великі суспільні та етичні ускладнення, оскільки розвиток суспільств залежить від «правильного розуміння цих понять».
Представивши Європу в поетичному образі тополі, гілки якої тягнуться вгору, а ними є пізнання, розвиток, поступ, мир та єдність, Папа зауважив, що підйом культури й наукових відкриттів можливий лише тоді, коли стовбур є міцним, а коріння – глибоким: щоби «прямувати до майбутнього, потрібне також минуле». Увесь цей процес потребує пам’яті, відваги та здорової людяної утопії. Життєдайними соками будь-якого суспільства, «яке хоче бути вільним, гуманним і солідарним», є істина, яка, своєю чергою, «будується на сумлінні», що є осередком «відповідальної свободи».
Як зауважив Папа, відмова від шукання істини відкриває шлях «до суб’єктивістського стверджування прав», підміняючи універсальні права індивідуалістськими, що веде до «глобалізації байдужості», з якої зроджується «культ розкоші», наслідком чого стає культура відкинення. «Ми маємо надмір речей, — підкреслив Папа, — часто непотрібних, але вже не здатні творити справжні людські стосунки, позначені істиною та взаємопошаною. Таким чином, бачимо перед собою поранену Європу». І від відповіді на запитання про те, куди поділося прагнення істини та ідеалів, залежить майбутнє континенту.
Далі Святіший Отець присвятив кілька слів діяльності Європейського суду прав людини, назвавши його «сумлінням Європи» та побажавши, щоб це сумління ставало «дедалі зрілішим», — але не шляхом узгодження між сторонами, а плодом «прямування до глибокого коріння». Є також «актуальні виклики», які «зобов’язують нас до постійної креативності», спрямованої на те, щоб і сьогодні згадане коріння залишалося плідним. Це виклики багатополярності й долання поділів.
Історія Європи може нам здаватися біполярною чи триполярною (Рим-Візантія-Москва); але сьогодні ми є свідками багатополярності, де культури не обов’язково ототожнюються з країнами. Це вимагає «своєрідного підходу до глобалізації» як до «конструктивної гармонії, вільної від гегемоній», де кожна сторона зберігає свої особливості.
Говорячи про долання поділів, Папа зазначив: ми не можемо уникнути шляху континентальної консолідації, що вимагає діалогу, починаючи від діалогу між поколіннями. Слід зуміти виходити назустріч іншому, що лише сприятиме зміцненню власної самоідентифікації.
«У цьому світлі належить розуміти внесок, який сьогодні може зробити християнство в культурний та соціальний європейський розвиток у сфері правильних стосунків між релігією та суспільством», – зауважив Глава Католицької Церкви, вказуючи на те, що у християнському баченні віра та розум, релігія та суспільство, покликані просвічувати, підтримувати та у разі необхідності виправляти одні одних. У цьому контексті Папа побажав встановлення «нової суспільної та економічної співпраці, вільної від ідеологічних обумовлень, яка зуміє протистояти викликам глобалізованого світу, підтримуючи живим почуття взаємної солідарності та любові».
Нагадаємо, 25 листопада відбулася перша європейська подорож Папи Франциска та одночасно найкоротший в історії Папства міжнародний візит. Під час візиту до Страсбурга Святіший Отець виступив у Європейському парламенті та у Раді Європи.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
