Без доброчинності немає християнства
Коли світить весняне сонце, хіба хочеться думати про сіру осінню мряку? Коли тіло молоде та гнучке, а м’язи пружні, чи можна собі уявити це саме тіло нерухомим? Коли кров швидко струменить від молодого гарячого серця здоровими судинами по всьому тілу, чи згадуємо ми про інфаркт чи інсульт? Але ж таке трапляється, причому дедалі в молодшому віці. А що тоді? Повільне тління на самоті чи безмірно важкий тягар для рідних? Найчастіше так і стається, бо думати про старість у нашому суспільстві не те що не заведено, а навіть соромно. «Вибачте, це ще живі люди» - У Польщі, до...