«Не встигну, не впораюся… Боже, дай мені сили!»
Різдвяні свята асоціювалися в мене з цими «не встигну!», «не впораємося», «ще це і це». І з такою втомою, що коли сідаєш до вечері, то краще б ті свята вже минули… Возрадувалось у Господі моє серце… Поламаний лук сильних, а слабосилі підперезалися міццю… (1 Сам 2, 1-8) Боже, дай мені терпеливості! Мама. Однією рукою домиває останнє вікно. Дугою замочує чорні цяточки маку. Третьою виймає з шафи накрохмалену скатертину. Четвертою прасує нам святкові сукенки. П’ятою пече ще один сирник, який потім запакує іншим «на винос». А шостою сама поливає ялинку, бо вже просила про це 32 рази...